ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2016 року Справа № 916/2135/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Ковтонюк Л.В.,
Корнілової Ж.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром"на рішеннягосподарського суду Одеської області від 10.08.2015 р. (суддя Щавинська Ю.М.)та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. (судді: Поліщук Л.В., Воронюк О.Л., Туренко В.Б.)у справі№916/2135/15 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром"доУправління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністраціїтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаУправління Одеської обласної ради з майнових відносинпровизнання акту прийому-передачі нежитлових приміщень недійсним за зустрічним позовомУправління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністраціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром"про розірвання договору оренди та стягнення 97 013 грн. 43 коп.за участю представників: від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Ємець Р.А., довіреність №1/03 від 21.03.2016 р.від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсним акту прийому-передачі нежитлових приміщень.
За твердженнями позивача оспорюваний акт є недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки його підписано позивачем під впливом обману, а саме замовчування з боку відповідача дійсного стану будівлі, яка була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром".
В процесі судового розгляду до участі у справі №916/2135/15 було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Одеської обласної ради з майнових відносин.
Крім того, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром" про розірвання договору оренди майна б/н від 24.11.2014 р. та стягнення з орендаря 85 442 грн. 65 коп. заборгованості з орендної плати, 11 034 грн. 43 коп. пені та 556 грн. 35 коп. 3% річних.
Заявлені за зустрічним позовом вимоги обґрунтовані порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром" своїх зобов'язань з повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди майна б/н від 24.11.2014 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.08.2015 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р., відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічну позовну заяву.
Місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що акт приймання-передачі нерухомого майна не є правочином в розумінні приписів чинного законодавства, а, отже, не може бути визнаний недійсним з підстав визначених в ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт не виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром" своїх зобов'язань щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, що стало підставою для розірвання договору оренди.
Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.08.2015 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
На думку скаржника, місцевим та апеляційним господарськими судами не вірно визначено поняття "правочину", у зв'язку із чим помилково не застосовано до спірних правовідносин норми права, що регулюють порядок визнання правочинів недійсними.
Крім того, позивач за первісним позовом вважає безпідставним стягнення з нього заборгованості з орендної плати, оскільки у заявлений період він не міг користуватись орендованим майном через його непридатний стан.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфобіосервіспром" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 28.03.2016 р.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/548 від 23.03.2016 р., у зв'язку із відпусткою судді Карабаня В.Я. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №916/2135/15, за результатами якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Чернов Є.В.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/600 від 28.03.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді Чернова Є.В на лікарняному, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №916/2135/15, за результатами якої для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Ковтонюк Л.В., Корнілова Ж.О.
До початку судового розгляду від третьої особи надійшли пояснення до касаційної скарги.
В свою чергу, в судове засідання 28.03.2016 р. з'явився представник позивача за первісним позовом.
Представники відповідача за первісним позовом та третьої особи в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача за первісним позовом та третьої особи.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.
Сервисы для юристов