Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №924/381/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 924/381/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В.,Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Рівненської області та Приватного підприємства "Ультрасервіс"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі№ 924/381/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах державидо- Хмельницької міської ради; - Приватного підприємства "Ультрасервіс"провизнання недійсним рішення сесії міської ради та договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду за участю представників: позивача /прокурораГришина Т.М. -посвідч. № 044815;відповідачів - Демчук Л.Г. -предст. дов. від 27.11.2015 - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно);

ВСТАНОВИВ:

22.04.2016 Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом до Хмельницької міської ради та Приватного підприємства "Ультрасервіс" про: визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" в частині надання Приватному підприємству "Ультрасервіс" в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчика; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 02.08.2013 № 96-01-2013/1994210, укладеного відповідачами, з моменту його укладення; про зобов'язання Приватного підприємства "Ультрасервіс" повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані.

Звернення прокурора в статусі позивача вмотивовано суспільною потребою та необхідністю захистити інтереси держави, відновивши законність при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження земельними ділянками, при тому що орган, до повноважень якого належить розпорядження спірною земельною ділянкою, є відповідачем у справі, а орган державної влади, уповноважений у спірних правовідносинах, відсутній.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на приписи статті 19 Конституції України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначаючи у позові, що надана в оренду земельна ділянка належить до водного фонду, що зумовлює обмежений режим її використання відповідно до приписів статей 60, 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України; порушено конкуренті засади та встановлений статтею 134 Земельного кодексу України порядок надання земельної ділянки в оренду виключно за наслідками проведеного конкурсу; Приватне підприємство "Ультрасервіс" не надало належних доказів знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна та набуття права власності на нього у встановленому законодавством порядку; також прокурор просить застосувати наслідки недійсності зобов'язання, передбачені статтею 207 Господарського кодексу України.

Приватне підприємство "Ультрасервіс" подало заяву про застосування позовної давності до позовних вимог; також відхилило позов по суті заявлених вимог, вказавши, що спірне рішення органу місцевого самоврядування припинило свою дію внаслідок його виконання та не може бути предметом судового спору; позивач не довів, що договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, та що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Хмельницька міська рада визнала позовні вимоги прокурора.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2016 (суддя Димбовський В.В.) позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.08.2013 № 96-01-2013/1994210, укладений Хмельницькою міською радою та Приватним підприємством "Ультрасервіс" недійсним з моменту його укладення; вирішено Приватному підприємству "Ультрасервіс" повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані; у задоволенні вимог про визнання недійсним рішення Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" в частині надання Приватному підприємству "Ультрасервіс" в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчика відмовлено; розподілено судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (судді: Гудак А.В. - головуючий, Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Приватного підприємства "Ультрасервіс" повернути земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер 6810100000:33:001:0030, площею 3800 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 2/4Б, у комунальну власність у попередньому стані, прийнято рішення, яким у позові в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, перший заступник прокурора Рівненської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про повернення земельної ділянки водного фонду у комунальну власність у попередньому стані, залишивши в цій частині в силі рішення місцевого господарського суду, а також скасувати судові рішення в частині відмови у визнанні недійсним рішення Хмельницької міської ради № 46 від 31.10.2012 "Про надання земельних ділянок в оренду за технічною документацією юридичним особам" в частині надання Приватному підприємству "Ультрасервіс" в оренду земельної ділянки водного фонду площею 3800 кв.м. по вул. Нижня Берегова, 2/4Б у м. Хмельницькому під незавершене будівництво бази відпочинку та літнього торговельного майданчика, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним судом статті 15 Закону України "Про товарну біржу" (у відповідній редакції) та статей 656, 657 Цивільного кодексу України щодо необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також статті 331 Цивільного кодексу України щодо порядку виникнення права власності на нерухоме майно та статті 134 Земельного кодексу України в частині порушення конкурентних засад передання земельних ділянок; прокурор вважає, що апеляційний суд невірно відмовив у застосуванні наслідків недійсності правочину за статтею 208 Господарського кодексу України та статтею 216 Цивільного кодексу України щодо повернення земельної ділянки, залишивши поза увагою також суспільну потребу у відновленні порушеного права територіальної громади на земельну ділянку, відповідну сталу практику Європейського суду з прав людини; щодо скасування рішення та постанови в частині відмови в позові та прийняття рішення про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування прокурор вважає невірним визначення судами порядку перебігу позовної давності для прокурора відповідно до положень частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та зазначає, що позовну давність при зверненні з позовом не пропущено.

В свою чергу Приватне підприємство "Ультрасервіс" подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та у позові в цій частині відмовити. Відповідач вважає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: прокурор звернувся з позовом в цій справі всупереч змісту статей 1, 21, 29 Господарського процесуального кодексу України, не довівши своє право на звернення з позовом, не навів, які права чи інтереси держави порушені цим договором, однак, суди жодної оцінки цим обставинам справи не надали; всупереч приписам статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України не спростували докази, надані відповідачем, не врахували та не застосували практику Європейського суду з прав людини щодо втручання у право особи мирно володіти своїм майном, яке в даному випадку є непропорційним та здійснено внаслідок незаконних дій самого публічного органу, уповноваженого у спірних правовідносинах

У судовому засіданні прокурор та представник Хмельницької міської ради підтримали доводи касаційної скарги прокурора зі зазначених у ний підстав, відхилили доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Ультрасервіс".

Приватне підприємство "Ультрасервіс" не скористалося правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника Хмельницької міської ради, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо правомірності звернення прокурора з цим позовом суд зазначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; звертаючись до господарського суду в інтересах держави, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва в суді.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

За змістом позовної заяви прокурор навів законодавчо передбачені підстави для здійснення свого представництва в суді інтересів держави, яким є неналежне здійснення відповідних функцій органом місцевого самоврядування та відсутність уповноваженого органу державної влади, до компетенції якого відносились би функції представництва держави у спірних відносинах; також прокурор визначив, що інтереси держави полягають у відновленні порушених принципів передавання земельних ділянок, гарантії прав на землю та екологічної безпеки, що має загальносуспільний характер; відповідні обставини перевірялися та з'ясовувалися судом апеляційної інстанції, що вбачається зі змісту оскарженої постанови.

За змістом статей 15, 16, Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України особи звертаються до суду за захистом свого порушеного (невизнаного, оспорюваного права) відповідно до способу захисту порушеного права, визначеного договором або законом у спірних відносинах.

За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; наявності у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільного і відповідного внутрішній волі волевиявлення учасника правочину, тощо.

Згідно з частиною третьою вказаної вище статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.