Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/7853/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/7853/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. ? головуючого (доповідач), Могил С.К., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016у справі№ 910/7853/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"ДоПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 79770,69 грн., не з'явились, Даховський М.А.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 79770,69 грн., посилаючись на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/7853/16 (суддя Головіна К.І.) в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" відсутні будь-які договірні відносини, у тому числі за залізничною накладною № 51523199 від 24.07.2014, відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є неналежним відповідачем, тому відсутні підстави для стягнення з нього збитків, заподіяних позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючого, Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 910/7853/16 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що відповідач не є правонаступником прав та зобов'язань Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки підприємство знаходиться в стані припинення, і відсутній відповідний запис у реєстрі про таке припинення. Апеляційний суд надав неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи та неповно з'ясував їх.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдинг" ( постачальник) 30.12.2013 укладено договір № Упр14/28/162, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінами і в кількості, зазначеним у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору і на умовах, передбачених цим договором.

На виконання п. 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA, станція Фащівка Донецької залізниці, відповідно до специфікації до договору та підтверджується залізничними накладними.

Рахунком-фактурою № 1330 від 26.07.2014 сторонами погоджено, що вантажовідправником товару є ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", вантажоотримувачем - ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", товар - вугілля кам'яне (антрацит), загальна сума товару - 5979941,33 грн.

Відповідно до умов договору 24.07.2014 ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", як вантажовідправник за накладною № 51523199, відправив на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, зокрема, вагони № 60444601 та № 68719525 з вантажем вугілля кам'яне (антрацит) на адресу ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" .

У кінцевому пункті призначення - на станції "Маріуполь - Сортувальний" Донецької залізниці виявлено, що вагон № 68719525 на вказану станцію не прибув, про що складено комерційний акт БН 724372/1304 від 29.10.2015.

Позивач вважає, що Державне підприємство "Донецька залізниця", як перевізник, не забезпечило збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях, що є підставою для стягнення з нього збитків у розмірі 79770,69 грн., правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", яке повинно відшкодувати позивачеві вказані збитки.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.