ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 910/31303/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Стратієнко Л.В., Грек Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 910/31303/15 господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення 25 096, 25 грн.,представники сторін у судове засідання не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 25 096, 25 грн. страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 096, 25 грн. страхового відшкодування.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своєї позиції суд касаційної інстанції зазначив, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось з'ясування причин та обставин, які завадили чи унеможливили звернення позивача до суду з позовом до МТСБУ як до особи, відповідальної за дії ОСОБА_4, одразу ж після ознайомлення з рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.08.2015.
За результатами нового розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2016 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 096, 25 грн. страхового відшкодування.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" (страховиком) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (страхувальником) 16.05.2012 укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № НОМЕР_3, предметом якого є страхування майнових інтересів власника автомобіля НОМЕР_1.
У місті Мелітополі 28.10.2012 на проспекті 50 років Перемоги сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, та застрахованого автомобіля НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_6, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до Постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.02.2013 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_4.
Відповідно до висновку № 1048 від 02.11.2012 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1, становить 37 842, 58 грн.
Співробітниками позивача 17.12.2012 складено розрахунок страхового відшкодування № 6058 та виплачено страхувальнику 25 096, 25 грн. страхового відшкодування за ремонт автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується платіжним дорученням № 39519 від 20.12.2012, копія якого наявна у матеріалах справи.
В свою чергу автомобіль НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_4, вина якого у скоєнні ДТП встановлена в судовому порядку.
При цьому, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі № 22-Ц/778/4473/15 встановлено, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 01.10.2008.
Посилаючись на те, що відповідач, з огляду на положення п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язаний відшкодувати завдану ОСОБА_4 шкоду в порядку суброгації позивачу, останній звернувся з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності (за наявності підстав для задоволення позову), про застосування якого було заявлено відповідачем, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку поважними та його відновлення, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Зазначене клопотання, як підтверджується матеріалами справи, було подано позивачем на стадії апеляційного провадження. За результатами його розгляду апеляційний суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на те, що про наявність у ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій позивач дізнався лише з рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі № 22-Ц/778/4473/15. Крім цього апеляційний господарський суд зазначив, що строк позовної давності відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перервався у зв'язку зі зверненням позивача у липні 2014 року до суду з позовом до ОСОБА_4, у зв'язку з чим станом на день звернення з позовом у даній справі трирічний строк позовної давності, який після переривання почав перебіг з липня 2014, не закінчився.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Сервисы для юристов