ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 910/28538/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.08.2016у справі№ 910/28538/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест"до 1. Київської міської ради, 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Головного управління Державного казначейства України у місті Києвіпростягнення 843 505,89 грн.,за участю представників сторін:від позивача:Марченко І.А., дов. №3 від 10.02.2017, Філіпенко О.В., дов. №5 від 10.02.2017;від відповідача 1:Баранов М.С., дов. №225-КМР-219 від 30.01.2017;від відповідача 2:Ткаченко О.О., дов. №05703-1405 від 26.01.2017;від відповідача 3:не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Головного управління Державного казначейства України у місті Києві про стягнення 843505,89грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що враховуючи безпідставну, неправомірну відмову Київської міської ради видати позивачу рішення "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю по вул. Білоруській 11 у Шевченківському районі м. Києва", укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є неможливим, тобто і є неможливою передача у власність земельної ділянки. Оскільки станом як на даний час, так і на час укладення Угоди №107 про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості вищезазначеної земельної ділянки, договору купівлі - продажу земельної ділянки не існувало, сплачена за Угодою сума є авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України), а Угода за своєю правовою природою є договором про сплату авансу. Позовні вимоги заявлені з посиланнями на статті 570, 627, 693 ЦК України,
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2016 у справі №910/28538/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі №910/28538/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Київська міська рада з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодилась та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" просило оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головне управління Державного казначейства України у місті Києві у своєму відзиві на касаційну скаргу підтримало вимоги касаційної скарги.
В призначене судове засідання касаційної інстанції 28.02.2017 з'явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест", Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. Головне управління Державного казначейства України у місті Києві уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Київської міської ради.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Київської міської ради від 26.09.2000 №14/991 "Про деякі питання продажу земельних ділянок в м. Києві", 19.10.2007 між Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" було укладено Угоду №107, згідно з якою позивач зобов'язувався сплатити аванс від загальної вартості земельної ділянки у розмірі 843 505,89грн., а Головне управління земельних ресурсів взяло на себе обов'язок організувати проведення експертної грошової оцінки, скласти технічну документацію з продажу земельної ділянки, підготувати та направити на розгляд до Київської міської ради проект рішення про продаж земельної ділянки.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Вест" на виконання умов вищезазначеної Угоди сплачено обумовлений аванс у сумі 843 505,89грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 24.10.2007.
Апеляційною інстанцією встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012 у справі №2а-7523/12/2670 (яка набула законної сили та не виконана), визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не оформлення та невидачі примірника рішення Київської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ВЕСТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м. Києва" від 27.05.2010. Зобов'язано Київську міську раду оформити та видати примірник рішення "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІГА-ВЕСТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування готелю на вул. Білоруській, 11 у Шевченківському районі м. Києва" від 27.05.2010.
Частиною 3 ст. 35 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В силу приписів ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Положеннями ст. 571 ЦК України передбачено, що правила про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини однієї із сторін.
У разі коли сторони лише домовились про укладення договору, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі від 18.06.2008 у справі №6-5738св08.
З огляду на те, що між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений не був (сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому), апеляційна інстанція дійшла вірного та обґрунтованого висновку, що сплачені за Угодою №107 позивачем грошові кошти у розмірі 843 505,89грн. за своєю правовою природою є авансом і підлягають поверненню через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (вищезазначені грошові кошти були перераховані до відповідних бюджетів на рахунок, відкритий в ГУ ДКУ у м. Києві).
Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Статтею 264 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що станом на день звернення позивача до суду першої інстанції з даним позов, останнім не було пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності, відповідно до ст. 264 ЦК України переривався (про що свідчать встановлені апеляційною інстанцією фактичні обставини справи).
Сервисы для юристов