Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/12999/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/12999/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№ 910/12999/16Господарського суду міста Києваза позовомФізичної-особи підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"провизнання умов договору недійсними, розірвання договору та стягнення заборгованості

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 (довіреність від 27.02.2017), Бєгунова О.С. (довіреність від 27.02.2017) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Стасюк С.В.) від 06.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я.) від 21.12.2016, у справі №910/12999/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 423981,52грн авансу, 6359,72грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 627, 629, ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ч.4 ст.182, ст.189 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" про визнання умов договору недійсними, розірвання договору та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, Фізична особа підприємець ОСОБА_4 посилається на невідповідність приписам чинного законодавства певних пунктів попереднього договору, укладеного 16.09.2015, що є підставою для визнання їх недійсними. Також, позивач, посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, зокрема, в частині своєчасного укладення основного договору, просить розірвати попередній договір в судовому порядку та стягнути сплачену суму авансового платежу.

Судами встановлено таке.

Сторонами з 2013 року були підписані попередні договори (а.с.48-53) щодо укладання в майбутньому договору оренди.

16.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" (орендодавець за договором, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар за договором, позивач у справі) було укладено Попередній договір щодо укладання договору оренди (а.с.18-47), відповідно до п.2.1. якого сторони зобов'язалися протягом 90 днів після настання Відкладальної обставини, а саме: 1) отримання орендодавцем Акта введення в експлуатацію, Сертифікату, Свідоцтва про право власності, інших документів щодо Торгового центру та/або приміщення, які можуть бути необхідні для укладення договору оренди; 2) завершення орендарем робіт відповідно до вимог цього договору та отримання орендодавцем письмового повідомлення орендаря про це; 3) направлення орендодавцем орендареві письмового повідомлення про готовність до укладення договору оренди, на умовах, передбачених в Попередньому договорі, укласти Договір оренди на умовах та в редакції, вказаній в Додатку №1 до договору.

У п.13.1. Попереднього договору сторони узгодили, що впродовж строку, вказаного в Додатку 2 (п.11), орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому договорі або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку орендодавця, платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної та маркетингової орендної плати) за договором оренди, сума якого вказана в додатку 2 (п.10). Орендар зобов'язаний сплатити авансовий внесок незалежно від виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

З поданих позивачем документів (а.с.86-87) господарськими судами встановлено, що позивачем належним чином виконано зобов'язання зі сплати авансового внеску шляхом перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 423981,52грн.

Пунктом 1.19. Попереднього договору від 16.09.2015 сторони узгодили, що первинний попередній договір - це попередній договір щодо укладання договору оренди, укладений сторонами 11.09.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В., за реєстровим №746. Цей попередній договір укладається на виконання положень первинного попереднього договору. В розумінні первинного попереднього договору цей попередній договір є новим попереднім договором. З підписанням цього попереднього договору втрачає чинність первинний попередній договір, якщо інше прямо не випливає із положень первинного попереднього договору.

Згідно п.4.1. Попереднього договору, якщо протягом встановленого законодавством граничного строку для укладення основного договору на підставі попереднього відкладальна обставина не наступить та/або сторони не зможуть укласти договори оренди, на вимогу орендодавця сторони зобов'язується укласти попередній договір на наступний граничний строк на умовах, які повинні бути аналогічними положенням цього договору. При цьому, договором сторони передбачили (п.4.4.), що новий попередній договір укладається лише один раз.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п.5 ст.182 ГК України).

Згідно ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Статтею 182 ГК України визначено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч.1 ст.635 ЦК України).

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3 ст.635 ЦК України).

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4 ст.182 ГК України).

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2 ст.635 ЦК України).