ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 910/12699/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Малетича М.М.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року
у справі № 910/12699/16
господарського суду міста Києва
позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 4 458 669,60 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Онищенко І.П.
відповідача: Некрасов Д.А.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 4 458 669,60 грн., з яких: 3 758 251,32 грн. - сума інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по листопад 2014 року та 700 418,28 грн. - сума трьох відсотків річних за період з 08 липня 2013 року по 20 листопада 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати товару за укладеним між сторонами договором на закупівлю товарів за державні кошти № з15/11-142/110810983-17/11-482 від 25 серпня 2011 року, основна заборгованість за яким була стягнута з відповідача за рішенням господарського суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 910/9175/13. За твердженням позивача, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідач відповідно до ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити три відсотки річних та інфляційні втрати, які були донараховані за період прострочення, який не заявлявся позивачем для стягнення інфляційних та 3% річних під час розгляду зазначеної справи № 910/9175/13 до моменту повного погашення відповідачем основного боргу за договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19 вересня 2016 року (суддя Головіна К.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційну складову боргу у сумі 2 992 695,22 грн., 3% річних в сумі 311 641,76 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних заявлені правомірно, однак, підставою для їх нарахування слід вважати несвоєчасне виконання зобов'язань не за договором, а за рішенням суду, яке набрало законної сили 10 квітня 2014 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач невірно визначив період нарахування зазначених матеріальних втрат, який, за висновком суду, має починатися з 11 квітня 2014 року - з дати набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 910/9175/13 про стягнення основного боргу за договором та закінчуватись 20 листопада 2014 року - до дати повної сплати основного боргу відповідачем. Крім того, суд не взяв до уваги сплачену відповідачем 28 лютого 2014 року суму основного боргу в розмірі 175 929,60 грн., оскільки така сплата відбулась до набранням рішенням законної сили, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних суд виходячи з суми заборгованості в розмірі 16 926 970,42 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року (склад колегії суддів: Сулім В.В. - головуючий, Коротун О.М., Майданевич А.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 19 вересня 2016 року змінено, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" інфляційну складову боргу у сумі 3 758 251,32 грн. та 3% річних в сумі 700 418,28 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підставою для нарахування заявлених до стягнення у даній справі інфляційних втрат та трьох процентів річних є саме несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, а не за судовим рішенням, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. За висновком суду, проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних є правильним та визначені вірно.
Не погодившись із зазначеною постановою, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 25 серпня 2011 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № з15/11-142/110810983-17/11-482, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався на протязі 5 робочих днів з моменту укладення цього договору поставити покупцю товар, зазначений в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти і оплатити цей товар.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 910/9175/13 встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти виконав неналежним чином, не сплатив повну вартість поставленого товару, у зв'язку з чим з нього було стягнуто 17 102 900,02 грн. основної заборгованості за договором, 18 619,34 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2011 року по квітень 2013 року та 816 830,28 грн - 3 % річних за період з 27 листопада 2013 року по 15 травня 2013 року.
Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Сервисы для юристов