ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2017 року Справа № 909/511/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олафсон" на постановувід 03.11.2016 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 909/511/16 господарського суду Івано - Франківської області за позовомПідприємства "Науково-інженерний центр" Івано-Франківської обласної організації спілки наукових та інженерних об'єднань України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олафсон" простягнення заборгованості у розмірі 14 544,06 грн та виселення В С Т А Н О В И В :
У червні 2016 року Підприємство "Науково-інженерний центр" Івано-Франківської обласної організації спілки наукових та інженерних об'єднань України звернулось до господарського суду Івано - Франківської області з позовом до ТОВ "Олафсон" про:
- стягнення з ТОВ "Олафсон" 6 500 грн. заборгованості з орендної плати; 4 611 грн інфляційних; 2 000 грн неустойки; 1 433,06 грн пені;
- виселення ТОВ "Олафсон" з приміщення загальною площею 11,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Івано - Франківськ, вул. Бандери, 1, кім. № 1006.
Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 193, 230, 232, 283 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 530, 625, 759, 782, 785 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що 01.01.2014 р. між сторонами було укладено договір № 10 про співпрацю для досягнення статутних цілей, відповідно до умов якого сторони зобов'язувались спільно діяти з метою досягнення статутних цілей Івано - Франківською обласною організацією спілки наукових та інженерних об'єднань України, у зв'язку з чим позивач зобов'язувався надати відповідачу нежиле приміщення по вул. Бандери, 1 в м. Івано - Франківську, а саме кімнату № 1006 площею 11,6 кв.м. для використання як адміністративного приміщення.
Відповідач, в свою чергу, відповідно до пункту 5 договору, зобов'язувався вносити плату за використання приміщення за договором в розмірі 500 грн щомісячно, авансом до 15 числі поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача з врахування індексації відповідно до офіційного встановленого індексу інфляції.
Проте, починаючи з березня 2015 року відповідач умови договору щодо здійснення оплати не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11 111 грн, у томі числі заборгованість з орендної плати у розмірі 6 500 грн та інфляційні у розмірі 4 611 грн.
Позивач вказував, що у зв'язку із несплатою відповідачем плати за договором протягом 12 місяців, позивачем було направлено претензію від 10.03.2016 р. з повідомленням про дострокове розірвання договору про співпрацю № 10 від 01.04.2014 р. внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у зв'язку із неповерненням відповідачем приміщення, останньому нарахована неустойка у розмірі 2000 грн за квітень - травень 2016 року.
Крім того, відповідно до пункту 11 договору та на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України, позивачем зроблено розрахунок пені від кожної суми простроченого платежу (за кожен місяць окремо) у розмірі 1 433,06 грн.
Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 09.08.2016 р. (суддя Гриняк Б.П.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Олафсон" на користь підприємства " Науково - інженерний центр " Івано-Франківської обласної організації спілки наукових та інженерних об'єднань України заборгованість в сумі 14 544, 06 грн., з яких: 6 500,00 грн. - борг по орендній платі, 4 611,00 грн. - інфляційні, 2 000,00 грн. - неустойки, 1 433,06 - пеня.
Виселено ТОВ "Олафсон" з приміщення загальною площею 11,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Бандери, 1 в м. Івано-Франківську, кімната № 1006.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності позовних вимог в частині заявлених до стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних та неустойки внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення відповідача, суд першої інстанції зазначав, що частиною 7 пункту 5 договору передбачено обов'язок відповідача повернути позивачу приміщення не пізніше наступного дня з моменту припинення дії даного договору, з обов'язковим складанням акта передачі-приймання. Проте, станом на дату розгляду даної справи, не зважаючи на припинення договору оренди у зв'язку із його достроковим розірванням, відповідач приміщення не передав за актом приймання - передачі. Суд дійшов висновку, що якщо колишній орендар не звільняє орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди, то позовна вимога про його виселення, як примусове виконання обов'язку в натурі, відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.
За апеляційною скаргою ТОВ "Олафсон" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Малех І.Б.), переглянувши рішення господарського суду Івано - Франківської області від 09.08.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 03.11.2016 р. залишив його без змін, вказавши на правомірність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів внаслідок невиконання договірних зобов'язань та виселення останнього із наданого за договором приміщення.
При цьому, судом апеляційної інстанції спростовано посилання скаржника в апеляційній скарзі на лист від 01.03.2015 р., яким останній повідомив позивача про звільнення приміщення та припинення договору, визнавши суб'єктивними обставини неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції через перебування керівництва товариства у відпустці.
ТОВ "Олафсон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на необґрунтованість судових рішень, вказуючи на залишення судами поза увагою та не встановлення всіх обставин справи в їх сукупності.
Скаржник зазначає, що пунктом 12 укладеного між сторонами договору передбачено, що всі зміни і доповнення до договору повинні бути зроблені в письмовій формі та оформлені додатковою угодою. Сторона, що отримала повідомлення з пропозицією зміни умов договору зобов'язана надати відповідь в 20-ти денний термін з дня отримання такого повідомлення. Проте, судами не враховано, що згідно пункту 12 договору відповідач письмово повідомляв про зміну керівництва товариства та припинення дії договору № 10 від 01.01.2014 року з 01 березня 2015 року, а також направляв два примірника акта приймання - передачі приміщення (кімната № 1006), що підтверджується поштовою квитанцією № 1 від 03.03.2015 р. та опис вкладення в лист із переліком документів.
Таким чином, спірне приміщення фактично було звільнено відповідачем з 01.03.2015 р. та залишено в належному стані, а тому вимоги щодо сплати орендної плати та штрафних санкцій, а також виселення з цього приміщення є необґрунтованими. Більш того, позивач перебуваючи за тією ж адресою, де знаходиться спірне приміщення, мав вільний доступ до цього приміщення та знав про його невикористання відповідачем з березня 2015 року, а судами не було встановлено факту вчинення перешкод відповідачем у користуванні позивачем його приміщенням.
Заявник касаційної скарги вважає, що одночасне стягнення орендної плати, нарахованої за період з дня фактичного виселення та припинення договору оренди до дати подання позову та стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, означає неадекватне покладання на добросовісного орендаря подвійної цивільно - правової відповідальності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.01.2014 р. між підприємством "Науково-інженерний центр" Івано-Франківської обласної спілки наукових та інженерних об'єднань України (Сторона 1) та ТОВ "Олафсон" (Сторона 2) укладено договір про співпрацю для досягнення статутних цілей № 10, за умовами пункту 1 якого сторони зобов'язались спільно діяти з метою досягнення статутних цілей Підприємства "Науково-інженерний центр", в порядку, на умовах та у спосіб, визначені даним договором.
Згідно частини 5 пункту 4 договору Підприємство "Науково-інженерний центр" зобов'язувалось надати ТОВ "Олафсон" для використання нежиле приміщення по вул. Бандери, 1 в м. Івано-Франківську, а саме кімнату № 1006 площею 11,6 кв.м., для використання як адміністративне приміщення.
На виконання умов договору 01.01.2014 р. між сторонами підписано акт приймання - передачі, відповідно до якого Підприємство "Науково-інженерний центр" передало, а ТОВ "Олафсон" прийняло для використання приміщення що знаходиться з адресою: вул. Бандери, 1 в м. Івано-Франківську, кімната №1006 площею 11,6 кв.м.
Частиною 4 пункту 5 договору передбачено, що ТОВ "Олафсон" зобов'язалось вносити кошти на оплату послуг, наданих Підприємством у межах співпраці за цим договором та платити за використання приміщення у межах співпраці за цим договором, на загальну суму 500,00 грн.
Сервисы для юристов