Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №904/6888/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/6888/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі№ 904/6888/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь"простягнення штрафних санкцій,за участю представників: від позивачаОстапенко В.М.

від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (далі - ТОВ "МЗ "Дніпросталь") про стягнення 7% штрафу у розмірі 668 737,90 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 у справі № 904/6888/16 (суддя Воронько В.Д.) позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МЗ "Дніпросталь" на користь позивача 200 621,37 грн. штрафу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (колегія суддів у складі: Дмитренко Г.К. - головуючий, Джихур О.В., Антонік С.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 у справі № 904/6888/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 904/6888/16, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення та постанову в частині відмови у стягненні 468 116,53 грн. штрафу і в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 468 116,53 грн. 7% штрафу, у стягненні яких було відмовлено.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.02.2017 о 10 год. 10 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ТОВ "МЗ "Дніпросталь" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 188/14-ПР (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язався передати у 2014 році у власність Покупцю природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У пункті 9.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Іншими умовами Договору сторони визначили кількість, порядок та умови передачі, порядок обліку, ціну газу та строк дії Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 9 553 398,52 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2014, однак, у порушення умов Договору (п. 6.1) оплату за отриманий природний газ відповідач здійснив з порушенням строків, встановлених Договором.

Факт виконання ТОВ "МЗ "Дніпросталь" Договору, проте неналежного, а саме, в частині своєчасних розрахунків за отриманий природний газ, встановлено у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.02.2016) у справі № 904/5711/15, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2016.