ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2015 року Справа № 922/4054/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року господарського суду Харківської області від 02.10.2014 рокуу справі господарського судуХарківської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"простягнення 3 353 538,13 грн.в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Єршова С.В.,- відповідача:не з"явився,ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (далі - КП Балакліївської районної ради "Балакліївські теплові мережі") стягнення 2 496 231,95грн. - основного боргу, 322 726,60грн. - інфляційних витрат, 433 744,51грн. - пені та 100 835,07грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу №13-0113-БО-32 від 28.12.2012 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2014 року (суддя О.В.Бринцев) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг -2 496231,95грн., інфляційних витрат - 322 726,60 грн., пеню - 86 748,90 грн. та 3% річних -100 835,07 грн., 67070,76 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючого, судді Медуниця О.Є., Терещенко О.І.) рішення місцевого господарського суду від 02.10.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2014 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 346 995,61 грн. і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №13-0113-БО-32, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору №13-0113-БО-32 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.
Згідно з п.6.1 договору №13-0113-БО-32 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2 договору №13-0113-БО-32, в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 11 275 239,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та застережень.
Проте, відповідач, в порушення п.6.1 договору та ст.ст. 525, 526 ЦК України, свої грошові зобов'язання виконав частково в сумі 8 779 007,45 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за отриманий природний газ в розмірі 2 496 231,95 грн., яку у зв'язку з не сплатою відповідачем у строки, обумовлені у п.6.1 договору та на підставі приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, присудив до стягнення на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Судові рішення в частині стягнення 2 496 231,95 грн. основного боргу позивачем не оскаржуються, а тому підлягають залишенню без змін.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач також просив суд на підставі ст.ст. 549, 625 ЦК України та п.7.2 договору стягнути з відповідача 322 726,60 грн. - інфляційних витрат, 433 744,51грн. - пені та 100 835,07грн. - 3% річних, які суди попередніх інстанцій задовольнили частково, стягнули 322 726,60 грн. інфляційних витрат, 100 835,07грн. - 3% річних та 86748,90 грн. пені, зменшивши розмір пені на 80%.
Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.
Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст.83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, також, в поданій касаційній скарзі заявник вказує, що в оскаржуваній постанові жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.
В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об'єктивних для нього причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата, в даному випадку, пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, бюджетних установ, суб'єктів господарювання, інших споживачів, то колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо зменшення розміру пені до 86748,90 грн.
Сервисы для юристов