ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2014 року Справа № 916/1548/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"на постановувід 07.11.2013 року Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1548/13 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко", Приватного підприємства "Вигода плюс"простягнення 151 403,92 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко"доТовариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", Приватного підприємства "Вигода плюс"провизнання недійсним договору порукиВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" про стягнення 151403,92 грн. заборгованості за договором доручення про надання послуг в області транспортно-експедиторського обслуговування №01 від 22.03.2012 року, з яких 128000,00 грн. за послуги з організації знищення вантажу у контейнерах, 18951,14 грн. простою (демередж), та 4360,34 грн. за зберігання вантажу.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Руслан і К" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та Приватного підприємства "Вигода Плюс" про визнання недійсним договору поруки від 22.03.2010 року, укладеного між ТОВ ВКП "Руслан і Ко" та ПП "Вигода плюс".
09.07.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" надійшли доповнення до зустрічного позову, в яких останній просив судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2013 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" про забезпечення позову було задоволено. На час розгляду даної справи накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко", а саме: вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, вартістю 17435,02 дол. США, що є еквівалентом 139358,11 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2013 року (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" задоволено.
З Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" як солідарних боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" стягнуто збитки у розмірі 151403,92 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 3062,08 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1700,00 грн.
У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" відмовлено.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року (головуючий суддя Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Савицький Я.Ф.) скасовано частково.
Резолютивну частину викладено в наступній редакції:
"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" задовольнити частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 23403,92 грн. вартості демереджу та послуг зі зберігання контейнерів., 473,10 грн. судового збору.
Відмовити в позовних вимогах в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" та Приватного підприємства "Вигода плюс" вартості послуг з утилізації вантажу у розмірі 128000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" 1327,42 грн. судового збору за апеляційне провадження".
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року, а рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2013 року залишити в силі.
На думку заявника апеляційний суд не врахував, що повірений, згідно приписів статей 1000 та 1004 Цивільного кодексу України, має право на відступ від вказівок довірителя, керуючись охороною інтересів останнього.
Також заявник посилається на те, що оскільки вантаж у контейнерах був невизначений та такий, що не підлягав реалізації, у випадку не утилізації вантажу скаржником були б понесені додаткові витрати, пов'язані з компенсацією портам витрат на зберігання.
Заявник зазначає, що приймаючи рішення щодо утилізації вантажу скаржник перш за все діяв з метою понесення мінімально допустимих витрат щодо вантажу, які повинен за умовами договору доручення про надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування №01 від 22.03.2010 року, укладеного між скаржником та відповідачем - 1, компенсувати скаржнику саме відповідач -1.
Також, на думку заявника, судом не застосовано статті 173, 174, 193 Господарського кодексу України та статті 526, 629 Цивільного кодексу України та невірно застосовано статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 22.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Руслан і Ко" (довіритель) було укладено договір доручення №01 про надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого Довіритель доручає, а Повірений за винагороду приймає на себе зобов'язання з організації транспортно-експедиторського обслуговування, здійсненню сухопутних та морських перевезень вантажів Довірителя в ІSО - стандартних морських контейнерах через Одеський/Іллічівський морський торговий порт як по території України, так і за її межами, в експортно-імпортних напрямах.
Згідно пункту 2.1.1 повірений зобов'язався представляти інтереси довірителя та діяти за його дорученням та за його рахунок у взаємовідносинах з портом, митними органами та іншими заінтересованими організаціями в частині організації та здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів довірителя.
Відповідно до пункту 2.1.3 договору № 01 від 22.03.2010 року у випадку можливості виконання зобов'язань повірений складає відповідний додаток, з зазначенням попередньої вартості, термінів, видів послуг і інших даних, необхідних йому для належного виконання зобов'язань, в рамках відповідної заявки довірителя.
Пунктом 2.1.4 договору доручення передбачено зобов'язання повіреного за дорученням та за рахунок довірителя укладати договори та угоди з транспортними, страховими та іншими організаціями з метою забезпечення виконання умов даного договору.
Відповідно до пункту 2.2.6 договору доручення довіритель зобов'язаний своєчасно оплачувати повіреному витрати за стивідорні, навантажувально - розвантажувальні роботи, демередж, штрафні санкції фрахт і ТЕО вантажів довірителя, згідно виставлених рахунків.
Сервисы для юристов