ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2016 року Справа № 903/450/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2, с. Гараджа Луцького району Волинської області (далі - Підприємець),
на рішення господарського суду Волинської області від 10.08.2016 та
постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016
зі справи № 903/450/16
за позовом Підприємця
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка", м. Луцьк (далі - Товариство),
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Волинська обласна спілка споживчих товариств, м. Луцьк (далі - Спілка).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Ящинської Н.В.,
відповідача - не з'яв.,
третьої особи - Даниліка Ф.Я.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про витребування з незаконного володіння Товариства магазину промислових товарів (літера Б-1) загальною площею 200,00 кв.м, який розташований за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенко-Карого, 1 (далі - Магазин).
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.08.2016 (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: Демидюк О.О. - головуючий, Савченко Г.І. і Павлюк І.Ю.), у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій в даній справі і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Товариства на користь Підприємця витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Скаргу з посиланням на положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Спілка заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
"Між позивачем та 3-ю особою по спірному майну існує ряд судових рішень, якими встановлено відповідні факти, що в силу ст.35 ГПК України не потребують повторного доведення".
Так, згідно з резолютивною частиною постанови господарського суду Волинської області від 12.09.2007 у справі № 1/104-11а угодою від 11.01.2003 позивач (Спілка) визнав за орендарем - Підприємцем право власності на надбудову громадської вбиральні, що на даний час називається магазином промислових товарів.
Сервисы для юристов