ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2014 року Справа № 925/468/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.
за участю представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "ББФ" на рішення господарського суду Черкаської області від 30 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Плюс" до ТзОВ "ББФ" про стягнення 1 600 291, 48 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 1 600 291, 48 грн. заборгованості, з яких 1510086, 12 грн. становить сума основного боргу, 34801, 53 грн. - пені, 55403, 83 грн. - 3% річних, нарахованих відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу №901329-11 від 21.11.2011 року, укладеного між сторонами у справі.
Заявою №110, поданою до суду 17 квітня 2014 року, позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1 510 086, 12 грн. суми основного боргу, 34 801, 53 грн. пені та 147968, 81 грн. 8% річних, нарахованих відповідачеві за порушення виконання ним грошового зобов'язання.
30 травня 2014 року позивач уточнив розрахунок пені та відсотків річних і просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 34 687, 13 грн. пені та 148089, 13 грн. 8% річних.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30 травня 2014 року (суддя Спаських Н.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 510 086, 12 грн. основного боргу, 32 191, 37 грн. пені, 148067, 21 грн. 8% річних, судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2014 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судами, 22 листопада 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 901329, згідно умов якого позивач (продавець) зобов'язувався на умовах, передбачених даним договором, передавати у власність покупця по його попередніх замовленнях, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати олійножирову продукцію.
Відповідно до п.2.1 укладеного договору загальна ціна договору складається із вартості поставлених партій товару, вказаних в Специфікаціях і орієнтовно складає 2 000 000 грн. з ПДВ.
Згідно п.2.2 цього договору, оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів з моменту фактичної передачі товару у власність покупця, в грошовій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 18388485,32 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.
В порушення умов укладеного договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому позивачем товару в повному обсязі не виконав, сплативши відповідачеві 16 575 046, 80 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, решта вартість неоплаченого товару, поставленого позивачем відповідачеві за умовами укладеного договору, становила суму 1 813 438,52 грн., яка відповідачем була оплачена частково на суму 303 352, 40 грн.
Таким чином, відповідач за поставлений йому позивачем товар розрахувався лише частково і в порушення своїх договірних зобов'язань не оплатив вартість товару в сумі 1 510 086,12 грн.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 510 086, 12 грн. основного боргу.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сервисы для юристов