ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2016 року Справа № 911/4112/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Татькова В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2016у справі№ 911/4112/15Господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Овостар"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс"; 2. Селянського (фермерського) господарства "Нива"провизнання недійсним договоруза участю представників:
позивача: Самойленко К.В., дов. від 15.01.2016;
відповідача-1: Ступак Н.В., дов. від 11.12.2015;
відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/4112/15 (суддя - Заєць Д.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді - Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2015 у справі №911/4112/15 скасовано, позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним з моменту вчинення договір про відступлення права вимоги від 26.12.2014 №26/12-14, укладений між ТОВ "Агрофірма Грейн Плюс" та СФГ "Нива".
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Агрофірма Грейн Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржником, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 22.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 911/4112/15.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.07.2016, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Іванова Л.Б., Татьков В.І.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між СФГ "Нива" (Постачальник) та ТОВ "Овостар" (Покупць) 08.09.2014 укладений договір поставки №ОВ-08/09/14-1.
26.12.2014 між СФГ "Нива" (Первісний кредитор) та ТОВ "Агрофірма Грейн Плюс" (Новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №26/12-14, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає Кредитором за договором поставки №ОВ-08/09/14-1від 08.09.2014, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "Овостар".
За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за основним договором. З цього договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Первісний кредитор повинен відступити Новому кредитору право вимоги згідно умов цього договору, передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про відступку права вимоги за цим договором протягом п'яти календарних днів з моменту підписання даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення Боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику Боржника.
Згідно п.8.7 договору поставки, відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2014 між відповідачами підписано акт приймання-передачі документів та 29.12.2014 СФГ "Нива" на адресу позивача надіслано повідомлення про відступлення права вимоги від 26.12.2014 №67/1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він не надавав згоди щодо відступлення права вимоги за договором постави №ОВ-08/09/14-1, а тому відсутність письмової згоди на заміну кредитора у зобов'язанні є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №26/12-14 у відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки договором поставки не врегульовано строків надання письмової згоди або заперечення, а також не визначено, яким чином відбувається заміна сторони у зобов'язанні. Суд зазначив, що, в даному випадку, ненадання позивачем відповіді на лист відповідача-2 від 26.12.2014 №67/1 можна розцінювати як мовчазну згоду.
Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком та прийняв рішення щодо задоволення позовних вимог та визнання недійсним з моменту вчинення договору про відступлення права вимоги від 26.12.2014 №26/12-14.
Сервисы для юристов