ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 915/968/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у справі №915/968/15 за позовом Ленінського районного центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс", публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення суми, -
Встановив:
У червні 2015 року Ленінський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" 55 800 грн., які були перераховані на рахунок відповідача, як передоплату на виконання договорів №№88, 89 від 15 грудня 2014 року, розірваних додатковою угодою до них від 29 січня 2015 року.
Ухвалою від 10 серпня 2015 року до участі у справі залучено Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в якості другого відповідача.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 9 вересня 2015 року у справі №915/968/15 позов задоволено частково. Відмовлено у задоволенні вимог заявлених до ТОВ "Комтехсервіс". Позовну вимогу, заявлену до відповідача-2 задоволено: зобов'язано банк сплатити з рахунку ТОВ "Комтехсервіс" на користь позивача грошові кошти в сумі 55 800 грн. Стягнуто з банку в доход Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано частково. Резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: "У позові до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комтехсервіс" та публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" - відмовити." Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до Державного бюджету України 791,70 грн. судового збору, недоплаченого за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з позивача на користь відповідача-2 2 009,70 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити або залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 15 грудня 2014 року між ТОВ "Фірма "Комтехсервіс", як продавцем, та Ленінським районним центром зайнятості, як покупцем, укладено договори №88 та №89 купівлі-продажу трьох комплектів обладнання (ПК ATX/Intel Celeron/4Gb/500Gb/DVD/Windows 7 Pro+MS Office2013 + монітор LG 22) та трьох моніторів LG 22MP55A-P 21,5 IPS, вартість яких за договором №88 складає 48 900 грн., а за договором №89 - 6 900 грн., які покупець має перерахувати продавцю в безготівковому порядку шляхом здійснення 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця, згідно наданих рахунків при наявності фінансування (пп. 3.1, 3.2 договорів).
Передача товару здійснюється протягом 30-ти робочих днів від дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.2. договору).
Пунктом 6.1 договорів встановлено, що договори набирають чинності з дня їх підписання обома сторонами та діють до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами.
На виконання умов п. 3.2 договорів відповідач-1 виставив на оплату позивачу рахунки-фактури №СФ-0001440 на суму 48 900 грн. та №СФ-0001415 на суму 6 900 грн.
16 грудня 2014 року Ленінським районним центром зайнятості для перерахування передплати направлено до Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області платіжні доручення №1202 на суму 6 900 грн. та №1203 на суму 48 900 грн., однак, вказані кошти Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області перераховані відповідачу-1 лише у січні 2015 року.
Додатковими угодами №№1 від 29 січня 2015 року сторони розірвали договори №№88, 89 від 15 грудня 2014 року у зв'язку з відсутністю кошторису витрат на 2015 рік, внаслідок чого позивач звертався до відповідача-1 з листами №05-260 від 29 січня 2015 року, №05-538 від 23 лютого 2015 року, претензією №06-1171 від 6 квітня 2015 року з вимогою повернути перераховані 29 січня 2015 року кошти.
ТОВ фірма "Комтехсервіс" листом від 5 травня 2015 року №05052015/1 повідомило позивача, що 29 січня 2015 року перерахавані ним грошові кошти повернуто платежем за допомогою електронної системи FC BUSINESS, крім того, в ручному режимі цей платіж продубльовано платіжними дорученнями, які прийняті філією "Південне Регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Позивач, вказуючи, що спірні кошти йому повернуті не були, звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ фірма "Комтехсервіс" і філії "Південне Регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 55 800 грн.
Встановивши, що ТОВ фірма "Комтехсервіс" подавав відповідачу-2 платіжні доручення №1320 та №1318 із зазначенням призначення платежу: "повернення коштів згідно листа від 29.01.15 року", місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач-1 виконав зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих йому коштів у сумі 55 800 грн., а тому у задоволенні позову в частині заявлених до нього вимог слід відмовити.
Водночас, встановивши, що відповідач-2 доручення його клієнта не виконав - грошові кошти на рахунок позивача, в порушення приписів ст.ст. 1066, 1068 ЦК України, ст.ст. 20, 21, 22, 30, 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" не перерахував, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення спірних коштів на рахунок позивача з відповідача-2.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на встановлені у справі обставини та керуючись п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", погодився з висновками господарського суду міста Києва стосовно того, що позовні вимоги, заявлені до ТОВ фірма "Комтехсервіс", є безпідставними, оскільки подавши до банку розрахункові документи - платіжні доручення №1202 та №1203 від 16 грудня 2014 року та ініціювавши повернення позивачу помилково сплачених коштів, відповідач-1 завершив процедуру повернення цих коштів.
Однак, з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за рахунок відповідача-2, який не виконав доручення клієнта - відповідача-1 та не повернув позивачу кошти у розмірі 55 800 грн., апеляційний господарський суд не погодився і зазначив, що положення ст.ст. 1066, 1068 ЦК України, на які йдеться посилання у рішенні першої інстанції, регулюють відносини банківського рахунку, тоді як між позивачем та відповідачем-2 таких правовідносин не існувало, а тому позивач не може ставити питання про застосування до банку спеціальної відповідальності, встановленої ст. 1073 ЦК України, за невиконання доручення клієнта, яким у даному випадку є відповідач-1, а не він.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача-2, прийняв в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовив, а в решті - рішення залишив без змін.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про повернення помилково перерахованих за розірваним договором купівлі-продажу коштів, про повернення яких відповідачем-1, як клієнтом банку, здійснено доручення банківській установі (відповідачу-2) шляхом надання платіжних доручень.
Сервисы для юристов