ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 910/18044/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.02.2016у справі№ 910/18044/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" до1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингово-консультаційна компанія" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 1.Концерн "Військторгсервіс" 2.Фонд державного майна України провизнання договору недійсним за участю представників сторін:
від позивача: Косань В.Л., Костишева В.Л. - за довіреностями;
від відповідача-1: Степаненко В.В. - за довіреністю;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: Степаненко В.В. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.09.2015 в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПА КОМПАНІ" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у справі № 910/18044/15 - скасовано. Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1679 від 27.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська консалтингово-консультаційна компанія" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна,75 код ЄДРПОУ 02898152) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська консалтингово-консультаційна компанія" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-а офіс 3/29, код ЄДРПОУ 39079738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПА КОМПАНІ" (03680, м. Київ, пров. Бородянський,3, код ЄДРПОУ 36039205) судовий збір за подання позову до суду в розмірі по 609 грн. з кожного відповідно.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна,75 код ЄДРПОУ 02898152) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська консалтингово-консультаційна компанія" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова,10-а офіс 3/29, код ЄДРПОУ 39079738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДПА КОМПАНІ" (03680, м. Київ, пров. Бородянський,3, код ЄДРПОУ 36039205) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 669,90 грн. з кожного відповідно.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 залишити в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2015 р. між РВ ФДМУ по Хмельницькій області (орендодавець) та ТОВ "Українська консалтингово-консультаційна компанія" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - частину приміщень торгового комплексу (далі - майно) загальною площею 3 468,0 кв.м., розміщене за адресою: вул. Есенська, 2, м. Староконстянтинів на першому та другому поверхах будівлі, що перебуває на балансі Концерну "Військторгсервіс" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно висновком про вартість на 30.09.2014 року і становить за незалежною оцінкою 6 728 398,00 грн.
На виконання вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 3 468,0 кв.м., розміщене за адресою: вул. Есенська, 2, м. Староконстянтинів на першому та другому поверхах будівлі, що підтверджується актом приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
Додатковим договором до Договору №1679 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 27.03.2009 р. сторони дійшли згоди про припинення Договору №1679 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 27.03.2009 р., з 24.07.2015 р. достроково за згодою сторін.
Разом з тим, спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності Договору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).
Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.
У даній справі, позовні вимоги ТОВ "ДПА Компані" зводяться до визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, який сторони припинили, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.
Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.
Викладене свідчить про те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для припинення провадження у цій справі.
Сервисы для юристов