ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2014 року Справа № 916/2705/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову від 21.01.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№916/2705/13 господарського суду Одеської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Білгород-Дністровської районної ради Одеської області, 2. Білгород-Дністровської районної державної амдіністрації, 3. Приватного підприємства "Ніка-2" Відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської областіпровизнання недійсним рішення, розпорядження, договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_5 (дов. від 26.03.14)
ОСОБА_6 (дов. від 02.07.13)
Від відповідача - не з'явились
ВСТАНОВИЛА:
ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, ПП "Ніка-2" про визнання недійсним та скасування рішення Білгород-Дністровської районної ради № 536-У від 21.12.2001 "Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду ПП "Ніка-2" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Комунальник"; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.12.2001, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрованого під записом №5047; про визнання недійсним розпорядження голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації №67/2006 від 23.01.2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та затвердження її вартості"; про визнання недійсним розпорядження голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації №129/2006 від 07.02.2006 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та затвердження її вартості" від 23.01.2006 №67/2006; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.02.2006, укладеного між Білгород-Дністровською райдержадміністрацією та ПП "Ніка-2"; про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЕ № 665501) площею 0,3386 га, виданого 03.09.2007 ПП "Ніка-2" , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020751500007; про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЕ №665502) площею 1,3937 га, виданого 03.09.2007 ПП "Ніка-2", зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020751500006.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.12.2013 (суддя Рога Н.В.) у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у складі: Бойко Л.І., Величко Т.А., Таран С.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ФОП ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", Указу Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19.01.1999 №32/99.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2001 Білгород-Дністровська районна рада прийняла рішення № 536-XXIII "Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду ПП "Ніка-2" відповідно до п.2 якого, для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Комунальник" надано ПП "Ніка-2" 1, 7323 га із земель запасу Білгород-Дністровської ради на Будацькій косі біля селища Затока в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 21 рік для обслуговування та реконструкції будівель та споруд бази відпочинку "Комунальник", розташованої між базами відпочинку "Незабудка" та "Лідія".
25.12.2001 на підставі цього рішення між Білгород-Дністровською районною радою (орендодавець) та ПП "Ніка-2" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, строком на 21 рік, земельну ділянку із земель запасу Білгород-Дністровської районної ради, загальною площею 1,7323 га, розташовану на Будацькій косі біля селища Затока між базами відпочинку "Незабудка" та "Лідія", для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Комунальник". Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів 25.12.2001 за №47.
23.01.2006 Білгород-Дністровською райдержадміністрацією видано розпорядження №67/2006 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та затвердження її вартості", яким затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,7323 га, розташованої на Будацькій косі біля селища Затока між базами відпочинку "Незабудка" та "Лідія", яка перебуває у довгостроковій оренді строком на 21 рік у ПП "Ніка-2", що підлягає викупу. Крім того, вирішено продати зазначену земельну ділянку ПП "Ніка-2" за ціною - 564 210 грн. 11 коп., та затверджено строки оплати. Розпорядженням Білгород-Дністровської райдержадміністрації від 07.02.2006 за №129/2006 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та затвердження її вартості" від 23 січня 2006р. № 67/2006", з метою внесення уточнень в преамбулі та п.6 розпорядження викладено розпорядження від 23 січня 2006 №67/2006 у новій редакції.
09.02.2006 між Білгород-Дністровською райдержадміністрацією (продавець) та ПП "Ніка-2" (покупець) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця земельну ділянку рекреаційного призначення, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Білгород-Дністровської райдержадміністрації, розміром 1,7323 га, розташовану на Будацькій косі біля селища Затока між базами відпочинку "Незабудка" та "Лідія", що відноситься до земель державної власності, перебуває у тимчасовому довгостроковому користування покупця. Договір посвідчений нотаріально. Відповідно до п. 1.3. договору земельна ділянка, що є предметом даного договору, вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб.
03.09.2007 ПП "Ніка-2" видано Державні акти на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 665501 (земельна ділянка площею 0,3386 га) та Серія ЯЕ № 665502 (земельна ділянка площею 1,3937 га).
Позивач, звертаючись з даним позовом, зазначав, що в квітні 2013р. ПП "Ніка-2" було перенесено межу між земельними ділянками, з посиланням на правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку, внаслідок чого паркан опинився на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.
При цьому позивач зазначав, що Білгород-Дністровської районної ради № 536 від 21.12.2001 прийнято без дотримання процедури переведення земельної ділянки до земель запасу районної ради, за відсутності висновків відділу архітектури, пожежної служби та екологічної інспекції щодо технічної документації на земельну ділянку та без узгодження меж земельної ділянки з ним, як суміжним користувачем. Договір оренди має бути визнаний судом недійсним, як такий, що був укладений з порушенням порядку передачі земельної ділянки в оренду, а також у зв'язку із недійсністю рішення ради, на підставі якого цей договір було укладено. Розпорядження Білгород-Дністровської райдержадміністрації №67/2006 від 23.01.2006 та від 07.02.2006 за №129/2006 мають бути визнані судом недійсними, як такі, що, на думку позивача, суперечать законодавству. Державні акти на право власності на земельну ділянку мають бути визнані недійсними, оскільки на думку позивача, цими актами було посвідчено право власності на інші земельні ділянки ніж ті, що були предметом Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 09.02.2006, так як плани земельних ділянок, зображені на державних актах, не відповідають межам земельних ділянок, визначеним в акті встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП "Ніка-2".
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як визнання право чину недійсним та визнання незаконними рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі, шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування. Але, у будь-якому випадку, спосіб захисту порушеного права та інтересу має відповідати характеру допущених порушень. Отже, суб'єкт, якому належить право, вправі сам визначити межі і спосіб захисту свого права, якщо воно порушене, з урахуванням допущених невизнання, оспорювання або порушення цього права.
Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено факту порушення його прав у користуванні належною йому на праві оренди земельною ділянкою, у зв'язку із прийняттям органами державної влади та місцевого самоврядування актів індивідуальної дії, які стосуються ПП "Ніка-2", а також у зв'язку із укладенням договорів на виконання зазначених актів, у яких позивач не є стороною, а мало місце порушенні прав позивача в результаті користування ПП"Ніка-2" частиною земельної ділянки, що належить ФОП ОСОБА_4 на праві оренди шляхом перенесення паркану, при цьому це порушення сталось у 2013році.
Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що рішення Білгород-Дністровської районної ради від 21.12.2001 № 536-XXIII є актом індивідуальної дії та було використано у зв'язку із укладанням договору оренди земельної ділянки від 25.12.2001, дія ж зазначеного договору оренди припинена з 09.02.2006 у зв'язку із купівлею продажу земельної ділянки ПП "Ніка-2" та отримання ним державного акту на право власності на землю. Крім того, при вирішенні справи судами взято до уваги, що відповідно до п.2 Указу Президента "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 19.01.1999 №32/99 об'єктами купівлі-продажу відповідно до цього Указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України. У даному випадку мало місце відчуження земельної ділянки саме власнику об'єкта незавершеного будівництва. Крім того, в рамках судової справи №28/516-06-13143 надавалася оцінка правомірності та законності розпоряджень Білгород-Дністровської райдержадміністрації №67/2006 від 23.01.2006 та №129/2006 від 07.02.2006 і судом було встановлено відсутність порушення законодавства при їх прийнятті.
З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу касатора, що статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Сервисы для юристов