Постанова ВГСУ від 27.03.2014 року у справі №910/14670/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 910/14670/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Лебедєва Ю.В., Великої Л.В.

відповідача - Чеботарьової І.Г.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду м.Києва від 16 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 168 724,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 168 724,74 грн. 3% річних, нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним своїх договірних зобов'язань за укладеним договором №14/2284/12 на розподіл природного газу від 10 квітня 2012 року.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16 жовтня 2013 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 168 724,74 грн. 3% річних, судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір №14/2284/12 на розподіл природного газу, згідно умов якого позивач зобов'язався протягом 2012 року здійснити транспортування природного газу відповідача в обсязі 3700000000 м куб, а відповідач зобов'язувався прийняти та своєчасно оплачувати надані послуги на умовах та в порядку, передбаченому умовами даного договору.

Згідно п.10.1 укладеного договору строк його дії встановлений з 1 березня до 31 грудня 2012 року в частині транспортування природного газу, в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Пунктом 4.5 цього договору передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником (відповідачем) у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок газорозподільного підприємства (позивача). Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку за умови оформлення обома сторонами акту наданих послуг, який газорозподільне підприємство надає замовнику для підписання до 12-го числа місяці, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору позивачем за період березня - квітня місяця 2012 року було передано відповідачеві природний газ на загальну суму 50481496,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу (а.с.16-17).

Суд вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ своєчасно не виконав, внаслідок чого позивачем відповідачеві були нараховані 3% річних в сумі 168724,74 грн. за період березня та квітня місяця 2012 року, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки предметом даного спору є стягнення суми 3% річних, що за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, встановивши факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за спірним договором, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 168 724,74 грн. 3% річних, нарахованих позивачем за спірний період.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м.Києва від 16 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.