Постанова ВГСУ від 27.01.2016 року у справі №911/3077/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 911/3077/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року у справі № 911/3077/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віо Інвест" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Плюс" про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів про зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити незаконно займане оздоблене нежитлове приміщення площею 150 кв.м в будівлі торгівельно-побутового комплексу по АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ТОВ "Віо Інвест" та ТОВ "Астат Плюс", протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обгрунтовано відсутністю правових підстав у ФОП ОСОБА_4 користуватися спірним приміщенням у зв'язку з відсутністю договірних відносин з власниками майна, та згоди позивача, як співвласника нерухомого майна, на укладення іншим співвласником ТОВ "Астат Плюс" договорів оренди спірного приміщення з іншими особами.

Після початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну предмета позову, в якій він просив визнати недійсним договір оренди від 01.12.2014 року № КА-005, укладений між ТОВ "Астат Плюс" та ФОП ОСОБА_4, і зобов'язати ФОП ОСОБА_4 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, звільнити оздоблене нежитлове приміщення площею 150 кв.м в будівлі торгівельно-побутового комплексу по АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ТОВ "Віо Інвест" та ТОВ "Астат Плюс".

Зазначені вимоги обгрунтовано суперечністю договору оренди вимогам закону у зв'язку з його укладенням на строк, що перевищує строк, на який надавалася згода позивача як співвласника спірного майна на таке укладання.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2015 року (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди № КА-005, укладений 01.12.2014 року між ТОВ "Астат Плюс" та ФОП ОСОБА_4 в частині умови п. 6.1. договору про встановлення терміну дії договору на строк з 01.05.2015 року по 30.11.2015 року та в частині п. 6.2. договору щодо можливості пролонгації договору на наступний термін. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, звільнити оздоблене нежитлове приміщення площею 150 кв.м. в будівлі торгівельно-побутового комплексу по АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ТОВ "Віо Інвест" та ТОВ "Астат Плюс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.,Суховий В.Г.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач ТОВ "Астат Плюс" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2016 року було продовжено строк розгляду справи та її розгляд відкладено на 27.01.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що господарські суди попередніх інстанцій розглядали позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути орендоване приміщення обгрунтовано порушенням ТОВ "Астат Плюс" вимог чинного законодавства під час укладення договору оренди спірного приміщення з ФОП ОСОБА_4, оскільки цей договір було укладено на строк, що перевищує узгоджений з позивачем, як співвласником майна, строк оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Абзацами 1, 3, 4-6 п. 3.12 зазначеної постанови пленуму також роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.