ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2015 року Справа № 916/3369/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Короткевича О.Є., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу Головного управління юстиції в Одеській областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 рокуу справі господарського суду№ 916/3369/14 Одеської областіза заявоюТОВ "Еко-Вторма"до ТОВ "Еко-Вторма"про визнання банкрутом ліквідаторКондратьєв В.Д.в судовому засіданні взяли участь представники:
Головного управління юстиції в Одеській області:не з'явилися,ТОВ "Еко-Вторма":Трошин М.А. (довіреність від 11.09.2014 року).В С Т А Н О В И В :
ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ "Еко-Вторма" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 82 - 85).
Постановою господарського суду Одеської області від 11.09.2014 року (суддя Бахарєв Б.О.) боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Кондратьєва В.Д., якого зобов'язано виконувати повноваження згідно статті 41 Закону про банкрутство; постановлено здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет; зобов'язано ліквідатора не рідше одного разу на місяць надавати суду та кредиторам письмову інформацію щодо проведення ліквідаційної процедури, а після завершення всіх розрахунків із кредиторами - подати до суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс, на вимогу суду або державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута постановлено вважати таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; скасовано арешт, накладений на майно боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном, постановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрутом не допускається, продаж майна банкрута здійснюється в порядку, передбаченому Законом про банкрутство (том 1, а.с. 88-92).
Не погоджуючись з винесеною постановою, Головне управління юстиції в Одеській області (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову про визнання боржника банкрутом від 11.09.2014 року та припинити провадження у справі, мотивуючи передчасністю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для порушення щодо боржника, який ліквідується власником, справи про банкрутство та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лашина В.В., суддів: Воронюка О.Л., Ярош А.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 11.09.2014 року у справі - без змін (том 1, а.с. 217 - 221).
Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.11.2014 року та постанову суду першої інстанції від 11.09.2014 року, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 3, 95, 114 Закону про банкрутство, пунктів 1.3., 2.1. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1284/5 від 27.06.2013 року, статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник зазначив про передчасність висновків судів про можливість порушення щодо боржника справи про банкрутство за особливостями провадження згідно статті 95 Закону про банкрутство та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, мотивуючи недодержанням досудової процедури ліквідації підприємства-боржника. Також, за твердженням заявника касаційної скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, неправомірно призначив ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Кондратьєва В.Д. без вчинення електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури ліквідатора у даній справі з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України в порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 16.01.2013 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 20.11.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника боржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 95 Закону про банкрутство передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Згідно з частиною 8 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Отже, враховуючи зазначені вимоги Закону про банкрутство, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 цього Закону є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника.
Розглядаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, суд першої інстанції встановив, що 11.06.2014 року загальними зборами учасників ТОВ "Еко-Вторма" прийнято рішення про припинення діяльності товариства у зв'язку з його ліквідацією, головою ліквідаційної комісії ТОВ "Еко-Вторма" призначено Кондратьєва В.Д., про що складено протокол від 11.06.2014 року (том 1, а.с. 44 - 45).
Судом встановлено, що про прийняте рішення щодо ліквідації підприємства повідомлено державного реєстратора, яким здійснено публікацію оголошення про ліквідацію боржника у спеціалізованому друкованому виданні - Бюлетні державної реєстрації №286 (16) від 16.06.2014 року із зазначенням строку пред'явлення кредиторських вимог - до 17.08.2014 року; Витягом з ЄДРПОУ станом на 15.08.2014 року підтверджується перебування ТОВ "Еко-Вторма" в стані припинення за рішенням засновників (том 1, а.с. 37 - 43).
Також, суд встановив, що головою ліквідаційної комісії Кондратьєвим В.Д. надіслано письмові повідомлення про припинення господарської діяльності підприємства-боржника всім потенційним кредиторам, в тому числі й податковій інспекції, у якій боржник обліковувався як платник податків, шляхом направлення заяви за формою №8-ОПП (том 1, а.с. 21, 73 - 77).
Судом встановлено факт звернення ТОВ "Інтертрейд-Д" з грошовими вимогами до боржника на суму 365 400 грн., які визнано головою ліквідаційної комісії в повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів боржника (том 1, а.с. 12, 22 - 23).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, головою ліквідаційної комісії проведено інвентаризацію майна підприємства-боржника, за результатами якої у боржника не виявлено майнових активів, які відносяться до основних фондів, встановлено відсутність залишків товарних запасів та дебіторської заборгованості, виявлено готівкові кошти в розмірі 6 300 грн. та заборгованість перед єдиним кредитором ТОВ "Інтертрейд-Д" за надання юридичних послуг на суму 365 400 грн. (том 1, а.с. 5 - 8,10 - 11).
Судом встановлено обставини складення головою ліквідаційної комісії після закінчення строку для пред'явлення кредиторами вимог з врахуванням даних інвентаризації активів боржника проміжного ліквідаційного балансу станом на 20.08.2014 року з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 365 400 грн., який затверджено рішенням засновника та голови ліквідаційної комісії боржника від 20.08.2014 року (том 1, а.с. 9, 15 - 16).
З огляду на встановлене та враховуючи те, що наявних у боржника майнових активів недостатньо для погашення кредиторської заборгованості, суд першої інстанції постановою від 11.09.2014 року визнав боржника банкрутом, відкрив відносно нього ліквідаційну процедуру за особливостями провадження згідно статті 95 Закону про банкрутство та за клопотанням голови ліквідаційної комісії Кондратьєва В.Д. призначив його ліквідатором у справі та зобов'язав здійснити ліквідаційну процедуру боржника (том 1, а.с. 88 - 92).
Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про належне виконання боржником процедури самоліквідації відповідно до положень статей 105, 110, 111 ЦК України та наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом та призначення його ліквідатором особи, яка виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії з припинення підприємства-боржника як юридичної особи в досудовому порядку (том 1, а.с. 142-149).
Доводи Головного управління юстиції в Одеській області за змістом апеляційної скарги щодо неправомірності призначення ліквідатором банкрута голови ліквідаційної комісії Кондратьєва В.Д. з посиланням на невчинення судом першої інстанції електронного запиту на автоматизований відбір кандидатури арбітражного керуючого відповідно до положень частини 1 статті 114 Закону про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, судом апеляційної інстанції відхилено з посиланням на те, що господарський суд вправі покласти виконання обов'язків ліквідатора на голову ліквідаційної комісії незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури за особливостями провадження згідно статті 95 Закону про банкрутство, а доводи заявника касаційної скарги про недодержання процедури самоліквідації боржника в порядку, визначеному цивільним законодавством України, як підстави для припинення в цілому провадження у даній справі про банкрутство, вважає необґрунтованими та такими, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 1117 ГПК України.
Сервисы для юристов