ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2014 року Справа № 923/710/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від прокуратури:Кузнецова Ю.В., пос. №023135 від 26.11.2013р.;від Міністерства фінансів України: Сотнікова І.В., дов. №31-15030-02/6 від 07.05.2013р.;від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів Українина постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (складена 06.09.2013р.) у справі господарського суду№923/710/13 Херсонської областіза позовомПриватного підприємства "Лагуна-2004"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Олимп-Юг"протлумачення змісту правочинуВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. (складене 02.07.2013р.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (складена 06.09.2013р.) у справі № 923/710/13, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Витлумачено та роз'яснено, що зміст підпункту 2.5.7 у пункті 2.5 укладеного між Приватним підприємством "Лагуна-2004" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Олимп-Юг" договору оренди нежилого приміщення від 23.04.2013р., а саме: "Орендар на момент укладення даного договору має всі необхідні дозвільні документи, які надають йому право на здійснення організації азартних ігор" потрібно розуміти як такий, що відповідає дійсним обставинам та волевиявленню сторін, оскільки видана Міністерством фінансів України ліцензія серії АВ №082982 є чинною. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №923/710/13 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 20.12.2013р. №08.03-04/1614.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі судової колегії: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та завантаженістю судді Мирошниченка С.В., розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.01.2014р. №02-05/19, для розгляду справи №923/710/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.
Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
З урахуванням приписів ст.ст. 1115, 1118 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2014р. відкладено розгляд касаційної скарги.
У письмових поясненнях на касаційну скаргу Міністерство фінансів України підтримало вимоги касаційної скарги та просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 27.01.2014р. прокурор та представник Міністерства фінансів України підтримали вимоги касаційної скарги. Позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, основним видом діяльності Приватного підприємства "Лагуна-2004" є діяльність з організації азартних ігор.
Рішенням Міністерства фінансів України від 22.05.2006р. №482 Приватному підприємству "Лагуна-2004" видано ліцензію серією АВ №082982 на право організації діяльності з проведення азартних ігор термом дії з 22.05.2006р. по 21.05.2011р.
Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009р. №1334-VI, який набрав чинності 25.06.2009р., запроваджено обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності і здоров'я населення.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.06.2009р. Компанія з обмеженою відповідальністю "ЕНЕФАН ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" придбала корпоративні права на Приватне підприємство "Лагуна-2004".
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2009р. №494-р "Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян" Міністерством фінансів України видано наказ від 08.05.2009р. №650 "Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор", яким дію вищезазначеної ліцензії було зупинено до 07.06.2009р.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2013р. між Приватним підприємством "Лагуна-2004" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Олимп-Юг" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення підвал по вул. Котовського, 4, в м. Херсоні, площею 84,2 кв.м, а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
Пунктом 2.5.7 вищезазначеного договору визначено, що орендар на момент укладання даного договору має всі необхідні дозвільні документи які надають йому право на здійснення азартних ігор.
Передача приміщення в належному стані орендареві здійснюється на протязі 5 календарних днів з дати укладання договору (п. 3.4 договору).
24.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом про здійснення передачі орендованих приміщень відповідно до умов договору, додавши до листа, зокрема, копію виданої Міністерством фінансів України ліцензії серії АВ №082982.
30.04.2013р. у відповідь на вищевказаний лист відповідач, з посиланням на п. 2.5.7 договору оренди, відмовився від складання акту щодо передачі об'єкта оренди, посилаючись на те, що з наданої копії ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор вбачається, що строк дії даної ліцензії закінчився, а отже на даний момент у позивача відсутнє право на зайняття підприємницькою діяльністю у сфері грального бізнесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Сервисы для юристов