Постанова ВГСУ від 27.01.2014 року у справі №910/13095/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 910/13095/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Терещенко Р.А. - за дов. від 23.09.2013р.від відповідача:Шикеринець Р.І. - за дов. від 13.01.2014р. № 2-17 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 10.09.2013р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р.у справі№ 910/13095/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "АС" (Обласний авіаційний центр)доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 654 469,39 грн. боргу.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АС" (Обласний авіаційний центр) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 654 469,39 грн., з яких: 640 891,66 грн. становить сума основного боргу, 13 577,73 грн. - трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Остапенко О.М.), позов задоволено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором від 02.09.2011р. № 1109011008 стосовно оплати вартості наданих позивачем послуг.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 4, 42, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідача та відсутністю у нього відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання умов договору від 02.09.2011р. № 1109011008, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг у встановлені строки змінилося. Тому, на думку скаржника, прострочення цього зобов'язання не наступило, що виключає можливість застосування до нього санкцій за несвоєчасне виконання.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.09.2011р. між ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник), правонаступником якої є відповідач, та ПрАТ "АС" (Обласний авіаційний центр) (виконавець) укладено договір № 1109011008 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався у 2011-2012рр. за завданням замовника надати послуги з оренди авіаційного транспорту з екіпажем (авіаційні послуги для аеровізуального огляду та обстеження МГ в межах обслуговування УМГ "Донбастрансгаз", УМГ "Черкаситрансгаз", УМГ "Київтрансгаз"), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 3.1. договору його ціна, з урахуванням додаткової угоди від 21.08.2012р. № 1 до нього, становить 2 750 000,00 грн.

Оплата фактично наданих виконавцем послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дати складання сторонами акта здачі-приймання послуг (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 5.9. договору здача-приймання наданих послуг згідно замовлень замовника оформляється актами здачі-приймання послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін; ці акти здачі-приймання послуг є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем.

Позивачем на виконання умов договору від 02.09.2011р. № 1109011008 були надані відповідачу послуги на загальну суму 690 891,66 грн., що підтверджується актами виконаних робіт по авіаційному обслуговуванню від 20.09.2012р. № 1109011008/02-І (на суму 150 333,33 грн.) та від 28.09.2012р. № 1109011008/02-ІІ (на суму 540 558,33 грн.), підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

18.05.2013р. відповідач в якості оплати вартості послуг за договором перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих позивачем послуг не сплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 640 891,66 грн., що відповідачем не було спростовано.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 02.09.2011р. № 1109011008, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 640 891,66 грн. основного боргу та 13 577,73 грн. трьох процентів річних.