ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2014 року Справа № 912/1259/14
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представника позивача Ю. Данільченка (дов. від 21.08.2012), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року у справі № 912/1259/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Зівєлєос", про стягнення 131 401 грн,
УСТАНОВИВ: У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна" про стягнення в порядку регресу витрат, понесених на відшкодування збитків фермерському господарству Зелінського Сергія Борисовича в сумі 131 401 грн, з яких 128 825 грн 24 коп. збитків і 2 576 грн 50 коп. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15 травня 2014 року до участі у справі третьою особою залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Зівєлєос".
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року (суддя В. Кабакова), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року, у позові відмовлено з мотивів недоведеності вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 224 і 225 Господарського кодексу України, статті 1191 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна" і товариство з обмеженою відповідальністю "Зівєлєос" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 24 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна" (постачальник) поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" (одержувач) насіння соняшника НК Неома у кількості 200 посівних одиниць на суму 330 000 грн. і надало покупцеві Сертифікат на насіння № UA 24-21-2574, бланк серії СР 152523 від 12 березня 2012 року та свідоцтва на гібридне насіння від 23 березня 2012 року № 04/08 і від 26 березня 2012 року № 08.
У подальшому зазначене насіння соняшника було продане фермерському господарству Зелінського Сергія Борисовича.
Господарським судом Кіровоградської області при вирішенні спору за позовом фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" про стягнення збитків (справа № 5013/1128/12) було встановлено, що фермерське господарство засіяло придбане у товариства насіння соняшнику і після обробки посівів гербіцидом, до якого соняшник гібриду НК Неома є стійким, відбулася загибель рослин, що зумовило звернення до Черкаської обласної насіннєвої інспекції із запитом щодо видачі сертифікату, яким супроводжувався продаж насіння соняшника, яка відповіла, що такий сертифікат інспекцією не видавався.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28 вересня 2012 року у справі № 5013/1128/12) про стягнення 128 825 грн 24 коп., яке набрало законної сили, товариством з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" виконано.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25 березня 2014 року у справі № 912/372/13-г відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна", треті особи: фермерське господарство Зелінського Сергія Борисовича, товариство з обмеженою відповідальністю "Зівєлєос" і товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіт-Снігурівка", про стягнення витрат, понесених на відшкодування збитків фермерського господарства Зелінського Сергія Борисовича в сумі 131 401 грн.
При вирішенні спору судом було встановлено, що 26 березня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" поставило фермерському господарству Зелінського Сергія Борисовича саме ту партію насіння соняшника НК Неома, що була поставлена йому товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Лідер Україна".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД", посилаючись на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28 вересня 2012 року у справі № 5013/1128/12, просить стягнути з відповідача в порядку регресу витрати, понесені на відшкодування збитків фермерському господарству.
За правилами частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За правилами статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно з приписами статей 224 Господарського кодексу України та 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" (далі -Закон) встановлено, що партією насіння і садивного матеріалу є будь-яка кількість однорідного за якістю насіння і садивного матеріалу, якість яких засвідчується відповідним документом; документом, що засвідчує сортові та посівні якості насіння і садивного матеріалу є сертифікат на насіння. За змістом частини першої статті 18 та частин п'ятої - сьомої статті 21 цього Закону насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми. Усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.
Статтею 28 Закону встановлено, що суб'єкт насінництва та розсадництва гарантує відповідність сортових і посівних якостей насіння та садивного матеріалу, зазначених у відповідних документах, і в разі їх порушення несе відповідальність згідно із законодавством України. Якщо власник реалізованого насіння або садивного матеріалу доведе, що відсутність показників якості насіння і садивного матеріалу, зазначених у частині першій цієї статті, є наслідком не залежних від нього обставин, споживач не може вимагати відшкодування збитків. На придбане насіння і садивний матеріал гарантії діють протягом терміну, визначеного в сертифікаті на насіння. Згідно пункту 13.4.1. ДСТУ 4138-2002 "Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначання якості" у разі перепродажу насіння посередник (перекупник) виписує нові супровідні документи на якість насіння (під свою відповідальність).
Відповідно до частини 3 статті 678 Цивільного кодексу України якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Фермерське господарство Зелінського Сергія Борисовича пред'явило вимогу про відшкодування збитків особі, у якої придбавало насіння - товариству з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД", яке з метою продажу товару здійснило видачу Свідоцтва на гібридне насіння від 7 червня 2012 року № 17 на основі фіктивного сертифікату, а отже у такий спосіб посвідчило його якість.
Ураховуючи, що позивач не довів обов'язку відповідача відшкодувати збитки та його вину у їх заподіянні фермерському господарству Зелінського Сергія Борисовича, господарські суди правомірно відмовили в позові.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року у справі № 912/1259/14 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного товариства з обмеженою відповідальністю "Агросила ЛТД" без задоволення.
Сервисы для юристов