Постанова ВГСУ від 26.11.2014 року у справі №910/4113/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 910/4113/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаТелицька В.А. (дов. від 08.09.2014 № 225-КР-958)відповідачаГерасимів А.Й. (дов. від 13.02.2014 )прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2014у справі № 910/4113/13 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської радидоЗакритого акціонерного товариства "Транспортник"пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, кадастровий номер 8000000:88:061:0220, укладеного 25.12.2008 між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Транспортник";

- зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Транспортник" повернути земельну ділянку площею 8 791 м2 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а Київській міській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закрите акціонерне товариство "Транспортник" систематично порушує умови договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008, зокрема, в частині внесення орендної плати у встановленому розмірі та у передбачені строки, що, відповідно, є підставою для припинення права користування відповідною земельною ділянкою, переданою йому Київською міською радою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 у справі №910/4113/13 (колегія суддів у склад: головуючий Котков О.В., судді Босий В.П., Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що з урахуванням укладеного між Публічним акціонерним товариством "Транспортник" (в минулому - Закрите акціонерне товариство) та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві договору № 2 про розстрочення податкового боргу 30.01.2014, а також часткового погашення боргу по орендній платі, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 відсутні.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне та неналежне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення для справи, а також невідповідність висновків судів цим обставинам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 21, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, та порушення н6орм процесуального права, а саме - статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Транспортник" (в минулому - Закрите акціонерне товариство) просить залишити касаційну скаргу Заступник прокурора міста Києва без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів та на відповідність рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 26.11.2014 прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2008 між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Транспортник" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 528/528 від 16.10.2008 за актом приймання передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку на 5 років.

Об'єктом оренди відповідно до пункту 2.1. договору є земельна ділянка з місцем розташування - вул. Дегтярівська, 25-а у Шевченківському районі м. Києва, розміром 8 791 м2, цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, паркінгом та готельно-офісним центром, з кадастровими номером 8000000:88:061:0220.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації договору (пункт 6.1. договору).

25.12.2008 договір оренди земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1511, а 30.12.2008 вказаний договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 91-6-00831 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент передачі спірної земельної ділянки в користування) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації договору) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

При цьому, статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок укладання договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 та проведення відповідних реєстраційних дій Закрите акціонерне товариство "Транспортник" стало законним у розумінні приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000:88:061:0220 на умовах, які визначені вказаним договором.

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.