ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2014 року Справа № 910/3932/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р. у справі господарського суду№910/3932/14 міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" доМіністерства оборони України третя особаДержавна казначейська служба України про стягнення 313 288,74грн. за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - пр. Лихольот А.В. - дов. № 0801/14-01 від 08.01.14р. пр. Кривошея Д.А. - дов. № 220/501/д від 29.10.13р. не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 319 880,22грн. заборгованості, що виникла з договорів про надання послуг від 02.08.2013р. №286/5/13/2, №286/5/13/3, 286/5/13/4, 286/5/13/5, 286/5/13/6 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.05.2014р.).
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про надання послуг від 02.08.2013р. №286/5/13/2, №286/5/13/3, 286/5/13/4, 286/5/13/5, 286/5/13/6 щодо оплати за надані позивачем послуги прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2014р. було порушено провадження у справі та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014р. (судді Смирнова Ю.М., Отрош І.М., Літвінова М.Є.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014р. (судді Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" 319 320,98грн. боргу, 6 386,43грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про надання послуг прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів для державних потреб, в частині оплати цих послуг у повному обсязі згідно виставлених позивачем рахунків.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та неналежну правову оцінку судами обставин справи, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Пральний комплекс" заперечило проти доводів касаційної скарги, та просило залишити рішення попередніх судових інстанцій без змін.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що на підставі рішень комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 15.07.2013р. №75/94/8, №75/93/8, №75/92/8, №75/95/8, 75/90/8 між позивачем та відповідачем 02.08.2013р. було укладено договори №286/5/13/2, 286/5/13/3, 286/5/13/4, 286/5/13/5, 286/5/13/6 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для державних потреб за кошти Державного бюджету України.
Відповідно до п.1.1. зазначених договорів позивач зобов'язується у 2013 році надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна для військових частин та військових навчальних закладів, дислокованих у областях України, а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору.
У пункті 1.2. договорів сторони узгодили найменування послуг (послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів) їх кількість, ціну та строки виконання.
Додатковими угодами №1 від 06.12.2013р. та №3 від 06.02.2014р. сторони змінили специфікації до договорів, якою узгодили плани надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів військовим частинам (установам) у 2013р.
Додатковою угодою №2 від 27.12.2013р. сторони виклали п.10.1 договорів в новій редакції, згідно якої строк дії договору встановлено до 31.03.2014р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
Крім того, додатковою угодою №3 від 06.02.2014р. сторони визначили специфікацію послуг в частині сум за вказаними договорами на 2013 рік та 2014 рік, а також загальну ціну цих договорів.
Суди встановили, що позивач надав, а відповідач в особі уповноважених осіб прийняв без зауважень та заперечень послуги з прання в обумовленому договорами обсязі, що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, та на вказані послуги виставлено узагальнюючі рахунки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" вказало, що Міністерство оборони України не сплатило позивачу вартість наданих послуг по договору №286/5/13/2 на загальну суму 79 534,33грн., по договору №286/5/13/3 на загальну суму 95 449,97грн., по договору №286/5/13/4 на загальну суму 13 693,89грн., по договору №286/5/13/5 на загальну суму 42 143,83грн., по договору №286/5/13/6 на загальну суму 88 499,40грн.
Попередні судові інстанції встановили, що позивач листами №1539 від 10.01.2014р., №1547 від 16.01.2014р., №1554 від 29.01.2014р., №1568 від 13.02.2014р. звертався до відповідача з проханням оплатити заборгованість, яка утворилась за договорами від 02.08.2013р. №286/5/13/2, №286/5/13/3, №286/5/13/4, №286/5/13/5, №286/5/13/6, та у відповідності до умов вказаних договорів надіслав рахунки-фактури на оплату та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання з відповідними мастиковими печатками.
Однак, відповідач листами №286/6/284 від 24.01.2014р., №286/6/365 від 16.01.2014р., №286/6/552 від 06.02.2014р., №286/6/742 від 17.02.2014р. відмовив позивачу у здійсненні оплати за надані послуги з посиланням на відсутність у відповідача підстав для реєстрації зобов'язань за надані послуги, оскільки позивач не виконав свого обов'язку, визначеного пунктом 4.2. вказаних договорів щодо надання документів, які є підставою для оплати послуг у строк не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, в якому надані послуги.
Крім того, як встановлено господарськими судами, сторони підписали та скріпили печатками Акти звіряння розрахунків за договорами від 02.08.2013р. №286/5/13/2, 286/5/13/3, 286/5/13/4, 286/5/13/5, 286/5/13/6, згідно яких сальдо на користь позивача складає: за договором №286/5/13/2 - 79 535,53грн., за договором №286/5/13/3 - 95 449,40грн., за договором №286/5/13/4 - 13 693,94грн., за договором №286/5/13/5 - 42 143,74грн.; за договором №286/5/13/6 - 88 499,40грн.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сервисы для юристов