ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2015 року Справа № 915/1496/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Комунар-7"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.01.2015у справі№915/1496/14 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доЖитлово-будівельного кооперативу "Комунар-7"простягнення 120,00 грн.за участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Комунар-7" про стягнення 120 грн. заборгованості за Договором банківського рахунку від 28.10.2008.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014 (суддя Коваль Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 (колегія суддів у складі: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А.) рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Житлово-будівельний кооператив "Комунар-7" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати як таку, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ПАТ "Банк Форум" (банк) та ЖБК "Комунар-7" (клієнт) укладено договір банківського рахунку від 28.10.2008 (далі - Договір), за умовами якого банк зобов'язався відкрити рахунок відповідачу і надавати послуги/проводити операції по рахунку, а клієнт - своєчасно здійснювати оплату за надання банком послуг за тарифним пакетом "Стандартні", а саме: за послуги по обслуговуванню рахунків клієнта з наданням документів, за послуги з переказу коштів з поточного рахунку в інші банки, розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк", системи "Телебанк" та за обслуговування кредиту від нерезидента (при наявності руху по кредиту) 26 числа поточного місяця (якщо 26 число припадає на вихідний день, не пізніше наступного робочого дня) з періодом нарахування з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця; за інші послуги - не пізніше дня надання послуги (пп. 3.4.10 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору банк зобов'язався самостійно здійснювати переказ коштів з рахунку клієнта на оплату своїх послуг.
Також сторонами укладено додатковий договір від 01.08.2011 до Договору на розрахункове обслуговування за допомогою автоматизованої системи "IFOBS Клієнт-банк".
Банком у тарифному пакеті послуги "Стандартні" зі здійсненням розрахункового обслуговування за допомогою автоматизованої системи "IFOBS Клієнт-банк" установлено тариф у розмірі 60 грн.
На виконання умов Договору позивач відкрив відповідачу поточний рахунок і, зокрема, у період з 26.02.2014 до 25.04.2014 надавав послуги з обслуговування цього рахунку, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за вказаний період. У зв'язку з цим позивачем здійснено нарахування вартості щомісячної комісії в розмірі 60 грн. за два місяці за вказаний період на загальну суму 120 грн. Однак відповідачем вказані послуги не оплачено.
Згідно з випискою з особового рахунку на рахунку відповідача станом на 17.04.2014 обліковувались грошові кошти в сумі 20661,57 грн.
Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 13.03.2014 №135 віднесено ПАТ "Банк Форум" до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 №14 розпочато процедуру його виведення з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію з 14.03.2014. У подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.2014 №49 про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум".
У зв'язку з викладеними обставинами ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення вказаної вище заборгованості за Договором у сумі 120 грн.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1066, ч.ч. 1, 4 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Натомість клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Зважаючи на викладені законодавчі норми та положення п. 5.1 Договору щодо зобов'язання банку самостійно здійснювати переказ коштів з рахунку клієнта на оплату своїх послуг, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог.
Однак суд першої інстанції не врахував положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом щодо інших законодавчих актів України у відповідних правовідносинах.
У п. 16 ст. 2 названого Закону визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. При цьому вкладником у розумінні названого закону є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; а зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 4 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Поняття ж кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Сервисы для юристов