Постанова ВГСУ від 26.07.2017 року у справі №925/1099/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 925/1099/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргузаступника прокурора Черкаської областіна постановуКиївського апеляційного господарського судувід08.02.2017у справі№925/1099/15Господарського судуЧеркаської областіза позовомСмілянської місцевої прокуратури (прокурора Чигиринського району) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській областідо1.Чигиринської районної державної адміністрації 2Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс"третя особаКрасносільська сільська радапровизнання недійсними розпорядження, договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

за участю

- відповідача 2:Конош В.В. (довіреність від 12.12.2016)- прокурора:Паршутіна Ю.А. (посвідчення № 044787 від 09.11.2016)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - позивач), прокурор Смілянської місцевої прокуратури, уточнивши свої вимоги, просив: визнати поважною причину пропуску позовної давності; визнати недійсним розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1) від 16.03.2011 №70 "Про надання в оренду земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс""; визнати недійсним договір оренди 11 земельних ділянок загальною площею 131,8437 га, укладений 01.04.2011 між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Маїс" (далі - відповідач-2), та зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі 08.04.2011 під номером 712548254000006; зобов'язати відповідача-2 повернути державі в особі позивача земельні ділянки, передані в оренду відповідно до вказаних розпорядження та договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача в оренду землі державної форми власності на підставі спірних розпоряджень та договору відбулась без проведення земельних торгів, що порушує державні інтереси.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2016 (суддя Дорошенко М.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач-1 та третя особа не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.03.2011 відповідачем-1 було прийнято спірне розпорядження №70 про передачу позивачу в оренду земельних ділянок загальною площею 131,8437 га за межами населеного пункту в адмінмежах Красносільської сільської ради.

01.04.2011 між відповідачами був укладений спірний договір оренди цих земельних ділянок (з додатками), також підписано акти приймання-передачі землі.

У суд з даним позовом прокурор району в інтересах держави в особі позивача звернувся 01.07.2015.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погодившись із його висновками, свою постанову мотивував тим, що на момент прийняття спірного розпорядження та укладення договору відповідач-1 мав повноваження на передачу земельних ділянок, але повинен був здійснювати таку передачу за результатами земельних торгів. При цьому суд відзначив, що спірне розпорядження не порушувало прав позивача, оскільки він набув відповідні повноваження після прийняття даного розпорядження відповідачем-1 і його повного виконання. Крім того суд вказав на те, що позивач є неналежним позивачем у даній справі, так як він не є правонаступником Головного управління Держкомзему у Черкаській області в частині функцій та повноважень щодо здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною землі. Також суд послався на те, що оскільки спірне розпорядження не порушує права і законні інтереси позивача, то відсутні підстави для задоволення позову в іншій частині.

Однак із висновками судів погодитися у повній мірі не можна виходячи із наступного.

Частиною другою статті 124 Земельного кодексу України у редакції на час прийняття спірного розпорядження, встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 134 цього Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1).

Враховуючи наведені норми права суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірний договір суперечить наведеним вимогам законодавства, оскільки передача земельних ділянок відбулася за відсутності земельних торгів.

В той же час суди дійшли висновку, що позивач є неналежним позивачем щодо захисту порушених спірним договором прав і законних інтересів держави.

Такі висновки суди обґрунтовували тим, що позивач не є правонаступником Головного управління Держкомзему у Черкаській області в частині функцій та повноважень останнього щодо здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, оскільки ці функції та повноваження, перейшли від Державного комітету земельних ресурсів і його територіальних органів до Державно інспекції сільського господарства України та її територіальних органів.

Втім такі висновки судів є передчасними, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів у Чигиринському районі здійснював відповідач-1, а в подальшому, у 2015 році, повноваження на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення були надані позивачу згідно із положеннями статті 122 частини 4-ї Земельного кодексу України та наказу Держгеокадастру України №84 від 26.05.2015, а отже у даному випадку йдеться не правонаступництво у контексті визначеному судами попередніх інстанцій, а про правонаступництво розпоряджатися землею. Такі повноваження держави, як вбачається із викладеного, не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.