Постанова ВГСУ від 26.07.2016 року у справі №910/2484/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 910/2484/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Корнілової Ж.О., Круглікової К.С.за участю представників: від відповідача: розглянув касаційну скаргу Ашмінець І.В. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 рокуу справі№910/2484/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення 98880,78грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року (судді: Карабань Я.А.) позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. (судді: Яковлєв М.Л., Отрюх Б.В., Рудченко С.Г.) рішення господарського міста Києва від 20.04.2016р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Скаржник доводить, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 27752,92грн. відбулося між сторонами на підставі заяви від 26.01.2016р. На думку, касатора позивачем була здійснена оплата за надання йому адвокатом правової допомоги не пов'язаної з даною справою.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, що взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, між ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії Газопромислове управління "ПОЛТАВАГАЗВИДОБУВАННЯ", як замовником, та ТОВ "ЛЕГБУДПРОЕКТ", як виконавцем, було укладено договір від 24.01.2013 (зареєстрований 25.01.2013р. за № 29/13) з додатками до нього та додаткову угоду від 30.12.2013р. (зареєстровано 31.12.2013р. за № 1241/13) (далі - Договір), відповідно до предмета якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з технічного обслуговування і ремонту баків, резервуарів та контейнерів металевих (послуги з проведення зачистки, видалення осаду з його подальшою утилізацією та тарування резервуарів та ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п.5.1 Договору (в редакції, викладеній у п.1 додаткової угоди №1), термін надання послуг - до 31 грудня 2014 року.

Здача-приймання послуг по договору здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг, складених у 2 (двох) примірниках, по одному для кожної сторони (п.5.6 Договору).

Підпунктом 6.1.1 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) банківських днів після наданих послуг згідно з п. 1.4 на підставі підписаного сторонами акта здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 7.2.5 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,001 % суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами (п.10.1 Договору в редакції, викладеній у п.2 додаткової угоди №1).

Колегія суддів погоджується з господарськими судами, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Господарськими судами встановлено, що позивач надав, а відповідач отримав послуги на підставі Договору на суму 68 301,10 грн., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 29.12.2014р., підписаний керівниками сторін і скріплений відбитками їх печаток.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати наданих позивачем послуг згідно з актом від 29.12.2014р., в термін до 12 лютого 2015 року, включно.

Натомість, відповідач вказує на те, що його грошові зобов'язання припинилися перед позивачем на суму 27 752,92 грн. на підставі заяви від 26.01.2016р. (від 27.01.2016 №22-947) про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У відповідності до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З вказаної вище заяви вбачається, що сума у розмірі 27 752,92 грн. встановлена рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.07.2015р. у справі № 917/721/15, яке набрало законної сили.

Матеріально-правовими вимогами позивача до відповідача у даній справі є стягнення з останнього суми основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з несплатою наданих послуг на підставі договору, неустойки у вигляді пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, згідно з заявою відповідача від 26.01.2016р., останній має намір вчинити односторонній правочин, спрямований на припинення свого грошового зобов'язання перед позивачем, зокрема, в частині суми основної заборгованості, яка виникла на підставі договору, шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, які складаються з сум пені, штрафу та судового збору.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.14 постанови від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.