ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2016 року Справа № 907/24/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С.,
Татькова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року
у справі № 907/24/16
господарського суду Закарпатської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Закрпатнафтопродукт-Мукачево"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптсервісойл"
про визнання недійсним договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 01.09.2015 року.
за участю представників
позивача - Шевчук Б.Б.
відповідача - Рудяк О. І.
третьої особи - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2016 року (суддя Карпинець В.І.) зупинено провадження у справі №907/24/16 до закінчення судової експертизи та подання до суду висновку судово-економічної експертизи за позовом Публічного акціонерного товариства "Закрпатнафтопродукт-Мукачево", до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптсервісойл", про визнання недійсним договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 01.09.2015 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року (судді Костів Т. С., Марко Р. І. Малех І.Б.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2016 року у справі скасовано, справу передано на розгляд місцевого господарського суду.
Не погодившись з зазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2016 року.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Закрпатнафтопродукт-Мукачево" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 01 вересня 2015 року.
Підставою для визнання недійсним Договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 07 травня 2015 року, який є предметом розгляду у даній справі, позивачем зазначено, зокрема, що зазначений правочин у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуту позивача міг вчинятись виключно за рішенням загальних зборів акціонерів, оскільки сума правочину перевищувала 25 відсотків вартості активів за даними річної фінансової звітності станом на 31 грудня 2014 року, яка, з урахуванням поданих до органу статистики 02 листопада 2015 року - уточнюючих балансів (звітів про фінансовий стан) позивача, складала суму 377 311 000,00 грн. Отже, 25 відсотків від вартості активів позивача складає суму 94 327 750 грн., в межах якої позивач міг укладати правочини без рішення загальних зборів акціонерів. Оскільки предмет оспорюваного договору поруки перевищує 25 відсотків вартості активів, зазначене, на думку позивача є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Відповідач у справі в спростування позовних вимог зазначає те, що на момент укладення оспорюваного правочину вартість активів позивача, станом на 31 грудня 2014 року, складала 664 145 000,00грн. та що підтверджено аудиторським висновком ТОВ "Аудиторська фірма "Баррістер Агентс Груп", тобто, 25 відсотків з яких складає суму 166 036 250грн., в межах якої позивач міг укладати правочини без рішення загальних зборів акціонерів. За вищезазначеного відповідач вважає, що оскільки предмет оспорюваного Договору поруки не перевищує 25 відсотків вартості активів позивача, а тому відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним.
Сервисы для юристов