Постанова ВГСУ від 26.06.2014 року у справі №905/8254/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Справа № 905/8254/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу та на постанову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі №905/8254/13 господарського суду за заявою Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" провизнання банкрутом За участю представників сторін: ТОВ"Аргос-Трейд" - Чередниченка Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.12.2013 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" м. Донецьк порушено провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України від 22.12.11 №4212-VI.

Постановою господарського суду Донецької області від 16.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 16.06.2014 року, покладено обов'язок ліквідатора на голову ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" Карауш Юлію Вікторівну.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року (судді: Мартюхіна Н.О.- головуючий, Агапов О.Л., Кододова О.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", м. Київ на постанову господарського суду Донецької області від 16.12.2013 року у справі №905/8254/13 задоволено частково. Постанову господарського суду Донецької області від 16.12.2013 року у справі № 905/8254/13 скасовано.

Справу № 905/8254/13 направлено на розгляд до господарського суду Донецької області на стадію провадження у підготовчому засіданні.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням її скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Донецької області від 16.12.2013 року про визнання боржника банкрутом, посилаючись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 80, ст. ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 101 ГПК України, ст. 1, 23, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон про банкрутство).

Заявник касаційної скарги, зокрема зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" не зверталось до суду із кредиторськими вимогами, відтак апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові здійснив апеляційний розгляд за апеляційною скаргою особи, яка не мала права на апеляційне оскарження, оскільки не є ані стороною, ані учасником провадження у даній справі про банкрутство.

Крім того ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд" зазначає про те, що проміжний ліквідаційний баланс боржника відповідає нормам чинного законодавства, повно та достовірно відображає актив та пасив боржника, у тому числі і щодо грошових вимог ПАТ "Банк Камбіо".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

У п. 11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 11 роз'яснено, що згідно із статтею 1117 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Згідно із частинами 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство, суд першої інстанції вивчив обставини, які підтверджують неможливість Боржника розрахуватися зі всіма кредиторами, та розглянув надані ним документи, та за результатами розгляду дійшов висновку про наявність підстав для визнання його банкрутом відповідно до положень ст. 95 Закону про банкрутство. При цьому, місцевий суд поклав обов'язки ліквідатора Боржника на голову ліквідаційної комісії ТОВ "Торгівельний дім "Аргос-Трейд". Такі висновки у повному обсязі заперечені апеляційним господарським судом, із посиланням на те, що суд першої інстанції не надавав відповідної юридичної оцінки проміжному ліквідаційному балансу наданого боржником, зокрема не з'ясував належним чином актив і пасив боржника щодо підставності визнання підприємства банкрутом, тобто не встановив чи належним чином заявником виконано умови досудової ліквідації, передбаченої ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами ст. 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника (ч. 3 ст. 60 ГК України) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України та ч. 3 ст. 60 ГК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм наведеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.