ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2016 року Справа № 4/133-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДанилової Т.Б., Данилової М.В. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Коркішко В.М. - прокурор віділу ГПУ, посв. №027484, позивача: Свириденко В.М. - дов. від 15.12.15, Ковальчук Д.В. - дов. від 28.01.16, відповідача, третіх осіб: не з'явилися, повідомлені належно,
касаційну скаргуКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.16у справі№4/133-12 Господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква доФастівської міської ради треті особи1. Автогаражний кооператив "Зоряний" 2. Служба Зовнішньої Розвідки Українипроскасування рішення ради від 25.02.10
Заступник прокурора Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Фастівської міської ради про скасування рішення Фастівської міської ради №12/38-LXIII-V від 25.02.10 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додатково для розширення автогаражного кооперативу "Зоряний" в м. Фастів на пров. Дачний". Прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони та перебуває на обліку Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, а тому рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою з її відведення у власність гаражному автокооперативу, оскільки не наділена повноваженнями на розпорядження землями державної власності для потреб оборони. Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка у належного землекористувача у встановленому порядку не вилучалася, цільове призначення її не змінювалося. Позов обґрунтований приписами статей 20, 77, 84, 149 Земельного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.03.15 (судді: Щоткін О.В., Конюх О.В, Мальована Л.Я.) відмовлено у задоволенні позову через його необґрунтованість. Суд визнав недоведеним те, що спірна земельна ділянка входила в межі колишнього військового містечка №6 і була відведена позивачеві у користування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.16 (судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., Мартюк А.І.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на те, що судами порушені приписи статей 20, 77, 84, 149 Земельного кодексу України, статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності - землі оборони та обліковується за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділлу м. Біла Церква, і це підтверджується зібраними у справі доказами у сукупності; що Міністерство оборони України не надавало згоди на вилучення та передачу Фастівській міській раді спірної земельної ділянки та не зверталося з заявою про припинення права користування нею. Водночас, скаржник зазначає, що суди не врахували те, що постановою Господарського суду Київської області від 02.04.07 у справі №А361/9-06, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.07, було визнано недійсним та скасовано рішення Фастівської міської ради від 26.06.06 "Про вилучення земельної ділянки, площею 22,1 га, на якій розташоване військове містечко №6 у м. Фастів, вул. Інтернаціоналістів,23 із земель оборони та зарахування її до земель запасу Фастівської міської ради з переведенням земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови", а також скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Фастівської міської ради, загальною площею 21,0247 га, серії ЯЯ №143018 від 15.03.07; цим же судовим рішенням було визнано спірну земельну ділянку в межах військового містечка №6 землями оборони. Скаржник посилається на те, що на спірній земельній ділянці, площею 0,25 га, знаходиться будівля свинарника, яка є нерухомим майном та перебуває на обліку КЕВ м. Біла Церква.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.
Господарськими судами установлено, що на території військового містечка №6 на вул. Інтернаціональній у м. Фастів Київської області дислокувалися військові частини А1867 та А1020. У зв'язку із прийняттям рішення про розформування цих військових частин останні зверталися до Фастівської міської ради щодо вирішення питання безкоштовної передачі майна військового містечка до комунальної власності міста (листи №325 від 20.08.04, №320 28.03.05). У подальшому, у 2004 та 2005 роках рішеннями відповідача було надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Фастова будівель та споруд військових частин А1867, А1020. Суди також установили, що рішенням Фастівської міської ради Київської області №12/38-LXIII-V від 25.02.10 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додатково для розширення автогаражного кооперативу "Зоряний" в м. Фастів на пров. Дачний" було надано дозвіл Автогаражному кооперативу "Зоряний" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додатково для розширення території кооперативу орієнтовною площею 0,25 га в м. Фастів на пров. Дачному за рахунок земель запасу міської ради (категорія земель - землі транспорту). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника прокурора Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України заявлена в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до Фастівської міської ради про скасування рішення Фастівської міської ради №12/38-LXIII-V від 25.02.10 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додатково для розширення автогаражного кооперативу "Зоряний" в м. Фастів на пров. Дачний". Прокурор, як на підставу позову, посилався на те, що спірна земельна ділянка є державною власністю та за цільовим призначенням відноситься до земель оборони, перебуває на обліку Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква; що рада незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою з її відведення у власність гаражному кооперативу, позаяк згідно з вимогами законодавства не наділена повноваженнями на розпорядження землями державної власності для потреб оборони. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість позову. Проте такі висновки судів визнаються передчасними з огляду на наступне. Згідно з приписами статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 Земельного кодексу України). За приписами статті 67 цього ж Кодексу до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України (в редакцій чинній на момент прийняття спірного розпорядження) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Згідно з приписами статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. За приписами статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (стаття 2 вказаного Закону). Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Відповідно до приписів статей 83, 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспрюваного рішення ради) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Як вже зазначалося, прокурором заявлено даний позов в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про скасування рішення Фастівської міської ради №12/38-LXIII-V від 25.02.10 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність додатково для розширення автогаражного кооперативу "Зоряний" в м. Фастів на пров. Дачний". Право на судовий захист суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду з позовом, який у процесуальному розумінні є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів і складається з двох елементів: предмету та підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. У відповідності до пункту 2 статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом. Згідно з приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на момент звернення прокурора з позовом) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. За приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді. Отже, прокурор - це особливий суб'єкт судового процесу, участь у якому викликана необхідністю виконання конституційної функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом. Порядок участі прокурора у розгляді справи визначений статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. При цьому, суд перевіряє доводи позову. Приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання. Як вже зазначалося, прокурор уподовж розгляду даного спору наголошував на тому, що спірна земельна ділянка є державною власністю, за цільовим призначенням віднесена до категорії земель оборони; що оспорюване рішення радою прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки рада не наділена повноваженнями на розпорядження землями державної власності для потреб оборони, та таке рішення зачіпає права Міністерства оборони України, як органу у віданні якого перебувають землі оборони. Проте Міністерство оборони України господарські суди до участі у справі не залучили та не перевірили вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, хоча на їх дослідженні прокурор і позивач наголошували упродовж розгляду усього спору. Не були досліджені у повному обсязі і доводи відповідача, які наводилися при розгляді спору. Отже, для правильного вирішення даного спору, судам необхідно залучити до участі у справі Міністерство оборони України, визначивши його процесуальне місце та з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами у справі. Разом з тим, судами слід достеменно з'ясувати правовий статус та категорію спірної земельної ділянки, надавши оцінку усім доводам сторін, взявши їх до уваги чи спростувавши такі, і відповідно до встановленого застосувати норми права, які регулюють спірні правовідносини. Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1030-р від 20.10.11 було прийнято рішення про передачу в оперативне управління Служби зовнішньої розвідки України майнового комплексу військового містечка №6 у м. Фастові Київської області і цей об'єкт за актом приймання-передачі військового майна від 23.01.13 був прийнятий Службою зовнішньої розвідки України. Проте, належна правова оцінка вказаним обставинам судами не надавалася, не з'ясовували суди і те, чи має право вимоги (за таких обставин) КЕЧ м. Біла Церква, тобто бути позивачем у справі. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Судові рішення у справі цим вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області, а касаційна скарга задовольняється.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.16 у справі №4/133-12 і рішення Господарського суду Київської області від 27.03.15 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква задовольнити.
Головуючий суддя Т.Гоголь
Судді Т.Данилова
М.Данилова
Сервисы для юристов