ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року Справа № 910/21298/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі№ 910/21298/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"про стягнення 56114,74 грн.,
За участю представників:
від позивача -Грідін В.В.,від відповідача -не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 56114,74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі № 910/21298/15 (суддя Полякова К.В.) позов частково задоволено. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 24966, 53 грн. основного боргу, 3960, 44 грн. 3% річних, 22643, 86 грн.
інфляційних втрат та 1679, 06 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 (у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі № 910/21298/15 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення та постанову, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" 27.12.2005 укладено договір № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого сторонами встановлено умови взаємовідносин при здійсненні облігаторного (обов'язкового) перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі, договір).
У подальшому між сторонами укладено додаткові угоди №1 від 02.01.2006, №2 від 01.02.2006 та №4 від 14.04.2007 до договору.
Згідно з пунктом 1.3. договору його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).
Пунктом 2.13. договору визначено, що основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних рахунків-бордеро премій (додаток 2 до цього договору), рахунків-бордеро збитків (додаток № 3 до цього договору) та щоквартального переліку збитків, які заявлені, і не сплачені (додаток № 4 до цього договору).
Відповідно до пункту 2.14. договору відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.
Згідно з пунктами 3.2.1. та 3.4.1. договору позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених у розділі 2 договору перестрахування.
Згідно з умовами пункту 3.2.2. договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 14.04.2007) позивач один раз на місяць, не пізніше 17-го числа місяця, наступного за звітнім, надає відповідачу рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків. Один раз у квартал, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітнім кварталом (календарні квартали 2006 та 2007 років), надає перестраховику бордеро заявлених, і не сплачених збитків.
У пункті 3.2.3. договору сторонами погоджено, що перестрахувальник зобов'язаний направляти перестраховику разом з рахунком-бордеро збитків копії певних документів, у залежності від розміру страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 4.2. договору перестрахування відшкодування відповідачем своєї частки збитків позивачу здійснюється шляхом оплати складеного позивачем рахунку-бордеро збитків (за умови надання позивачем документів, передбачених у пункті 3.2.3. цього договору), в який включаються всі збитки, що врегульовані позивачем за звітний період (місяць), і в яких відповідач, згідно з умовами договору, зобов'язаний прийняти участь.
Згідно з пунктом 9.2. договору перестраховик несе відповідальність за всіма договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, що прийняті на страхування перестрахувальником починаючи з 01.01.2005, і підпадають під дію цього договору, відповідно до умов, викладених у пункті 1.3. та пункті 2.7. цього договору, та зазначені у щомісячних рахунках-бордеро премій.
Звертаючись до суду, позивач позовні вимоги обґрунтовав тим, що відповідач у порушення умов договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 не відшкодував позивачу своєї частки страхового відшкодування 24966,53 грн. збитків. За невиконання умов вказаного договору позивач нарахував відповідачу 4543,91 грн. пені, 22643,86 грн. інфляційних втрат та 3960,44 грн. 3% річних.
Відповідно до додаткової угоди № 2 до рахунку-бордеро збитків № 12 за грудень 2006 року відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу свої частки страхового відшкодування 24966,53 грн. збитків.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків,
підписати рахунки, скріпити їх печаткою та направити один примірник перестрахувальнику (пункт 3.4.2. договору).
Сервисы для юристов