ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2014 року Справа № 908/3592/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 рокуу справі господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"простягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 1 202 193,18 грн. в судовому засіданні взяли участь представники :
- від позивача:Кухтик В.М.,- від відповідача:Бурдак О.В.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (далі - ПАТ "Уктрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (ПАТ "Запоріжгаз") про стягнення 450370,01 грн. - 3% річних та 751823,17 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором №71 від 30.12.1996 року в частині оплати вартості отриманого за договором природного газу у розмірі 9398802,29 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Запоріжгаз" на користь ПАТ "Уктрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз") 450036,52 грн. - 3% річних, 606654,21 грн. інфляційних втрат та 21133,82 грн. судового збору.
Рішення мотивоване наявністю правових підстав для застосування ст. 625 ЦК України за порушення відповідачем зобов"язань за договором №71 від 31.12.1996 року (факт порушення відповідачем зобов"язання - прострочення оплати вартості природного газу, встановлений постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2002 рок у справі 1/4/517).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року рішення місцевого господарського суду від 10.12.2013 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто 10566,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами за домовленістю, в процесі виконання рішення суду по справі №1/4/517, відбулась заміна первісного зобов"язання новим - вексельним зобов"язанням, яке врегульоване вексельним законодавством і яке не передбачає стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання вексельного зобов"язання.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Уктрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року скасувати і залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2013 року з даної справи.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2002 року у справі №1/4/517 позов ДК "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Донбаснтрансгаз" до ВАТ "Запоріжгаз" про стягнення 12566161,92 грн. заборгованості за природний газ за договором №71 від 30.12.1996 року задоволено повністю.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.12.2002 р. у справі №1/4/517 в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України між ДК "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Запоріжгаз" було затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої сторони домовились про погашення ВАТ "Запоріжгаз" заборгованості за поставлений в 1997 році природний газ за договором №71 від 30.12.1996р. в розмірі 12566161 грн. 92 коп., яка стягнута постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2002 р. шляхом передачі кредитору ДК "УКРТРАНСГАЗ" двох простих векселів: №6931339913132 на суму 8 244 611 грн. 37 коп. та №6931339913134 на суму 4 321 550 грн. 55 коп., емітованих 30.09.2002 року ЗАТ "Головне підприємство теплових мереж" на користь ВАТ "Запоріжгаз" зі строком платежу відповідно 30.09.2010 року і 30.09.2005 року, які передані ДК "Укртрансгаз" згідно з актом прийому-передачі векселів від 04.12.2002 року за бланковим індосаментом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2005 р. по справі №5/432 стягнуто з ВАТ "Запоріжгаз" на користь ДК "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів" "Донбастрансгаз" 4 321 550 грн. 55 коп. та 23 442 грн. відсотків за простим векселем №6931339913134 від 30.09.2002 р. і 12 964 грн. витрат, пов"язаних з протестом векселя; 5 040 845 грн. 74 коп. заборгованість за простим векселем №6931339913132 від 30.09.2002 р.
Відповідно до приписів ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, новація є угодою тих самих сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення, якому властиві такі ознаки, як наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.
Враховуючи вищевикладене, зміст мирової угоди, затвердженої судом, факти, встановлені у судових рішеннях по справі № 5/432, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про виникнення за домовленістю між сторонами на підставі ст. 604 ЦК України нових зобов"язань - вексельних, правовідносини з яких, врегульовані спеціальними законодавством про обіг векселів.
Відтак застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов"язань до правовідносин, пов"язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Закону України "Про обіг векселів в Україні".
Відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.
Оскільки, між сторонами виникли правовідносини, врегульовані вескельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат та 3% річних у разі прострочення вескельного зобов"язання, то за вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку ст. 625 ЦК України не застосовується, а відповідно і не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі цієї статті.
Доводи скаржника про необхідність застосування норм цивільного законодавства при вирішенні даного спору, з огляду на те, що заборгованість ВАТ "Запоріжгаз" перед ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" за отриманий природний газ за договором №71 від 30.12.1996 року у сумі 9398802,29 грн., була списана боржником на підставі протоколу комісії №15 від 06.06.2012 року, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", що свідчить на думку скаржника про існування саме зобов"язань щодо оплати вартості природного газу за договором №71 від 30.12.1996 року, за порушення якого ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність, не можуть братись судом до уваги, оскільки спростовується вищевикладеним, а також тим, що у судових рішеннях по справі №5/432, прийнятих за результатами розгляду справи по суті встановлено факт погашення вказаної заборгованості за природний газ по договору простими вескелями, який в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціальним.
Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони є необгрунтовані, не підтверджені належними доказами, спростовуються висновками суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, прийнятою при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Сервисы для юристов