ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2015 року Справа № 910/19626/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" від прокуратури: Томчук М.О. від позивачів: Кость О.Г.; Притула Г.Ю. від відповідача: Луцюк С.С.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 05.11.2014 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 рокуу справі№ 910/19626/14за позовомЗаступника прокурора Подільського р-ну міста Києва в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 372 533,20 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Подільського р-ну міста Києва (далі прокурор) в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернувся з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі відповідач) про стягнення 372 533,20 грн. (інфляційні витрати - 459 390 грн.; 3% річних - 160 281 грн.; пеня - 113 934, 08 грн.).
Підставою для звернення до суду з позовом була та обставина, що відповідач неналежним чином виконував умови договору купівлі природного газу № 12/704-ТЕ-17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2014 року розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.
21.10.2014 року прокурором було подано уточнення до позовної заяви (а.с.47-51).
З уточнення до позовної заяви вбачається, що прокурором збільшені позовні вимоги до 619 672, 22 грн. (інфляція - 496 390, 42 грн. та 3% річних - 160 281, 80 грн.).
Підставою для уточнених позовних вимог було неналежне виконання відповідачем у справі договору про закупівлю природного газу № 44/1-6-ПР.
До матеріалів справи (а.с. 79) залучено протокол судового засідання від 21.10.2014 року.
В протоколі судового засідання зазначено, що суддя роз'яснює право відводу, роз'яснює права та обов'язки учасників судового процесу, відповідно до ст. 22 ГПК України. Представники сторін опитувалися про наявність заяв та клопотань. Були заслухані пояснення прокурора у справі та представника позивача. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В судовому засіданні заяву про уточнення позовних вимог було відкликано.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.10.2014 року, було оголошено перерву на 05.11.2014 року.
28.10.2014 року до Господарського суду міста Києва надійшли уточнення до позовної заяви від 27.10.2014 року, згідно до яких прокурор просив стягнути з відповідача грошові кошти, у загальному розмірі 372 533, 20 грн., з яких: інфляція - 138 420, 33 грн.; 3% річних - 120178, 79 грн.; пеня - 113 934, 08 грн. (а.с. 81-85).
Обґрунтуванням уточнених позовних вимог було неналежне виконання відповідачем у справі договору про закупівлю природного газу № 44/1-48-БО.
05.11.2014 року у даній справі було прийнято рішення судом першої інстанції, яким позовні вимоги, предмет та обгрунтування яких викладені в зазначених вище уточненнях до позовної заяви від 27.10.2014 року були задоволені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство, зокрема, посилається на порушення судами ст. 22 ГПК України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Аналіз зазначеного вище протоколу судового засідання від 21.10.2014 року свідчить про те, що суд почав розглядати дану справу по суті в засіданні 21.10.2014 року і відповідно прокурор, користуючись наданими йому правами сторони, мав право змінити підставу позову до початку розгляду справи по суті.
З рішення суду першої інстанції вбачається, що суд розглянув позовні вимоги прокурора (уточнені), які надійшли до суду 28.10.2014 року і в яких була змінена підстава позовних вимог (неналежне виконання відповідачем у справі договору про закупівлю природного газу № 44/1-48-БО).
Відповідно до абзаців 1,2,8 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" (далі Постанова): право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.
Судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції були порушені приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення прийняті у справі повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи судам необхідно розглянути справу з врахуванням вимог ст. 22 ГПК України.
Сервисы для юристов