Постанова ВГСУ від 26.02.2015 року у справі №910/15838/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 910/15838/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Теремки"на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 16.10.2014 Київського апеляційного господарського суду 16.12.2014 у справі господарського суду№ 910/15838/14 міста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Теремки"доКиївської міської державної адміністраціїтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Публічне акціонерне товариство "Київенерго" 2. Державна казначейська служба Українипровідшкодування збитків у розмірі 69 689, 66 грн.за участю представників сторін:

від позивача - Філіпов Я.М., Бойков О.С.

від відповідача - не з'явилися

від третьої особи -1 Марковська В.В.

від третьої особи - 2 не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/15838/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Житлово-будівельний кооператив "Теремки" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 910/15838/14 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги, статті 9 "Закону України "Про ціни і ціноутворення", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників Позивача та третьої особи-2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 03.09.1998 між Акціонерною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", та Житлово-будівельного кооперативу "Теремки" укладено договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 540386, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується відпускати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені даним договором.

Житлово-будівельний кооператив "Теремки" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про відшкодування збитків у розмірі 69 689, 66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 37/741 стягнуто з ЖБК "Теремки" на користь ПАТ "Київенерго" 49 554,80 грн. інфляційної складової боргу, 9 037,32 грн. трьох відсотків річних, 9 021,83 грн. пені, 1 839,71 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього - 69 689,66 грн.

На думку Позивача, інфляційна складова, 3% річних та пеня виникли не з вини ЖБК "Теремки", а спричинені несвоєчасним виконанням Київською міською державною адміністрацією відшкодування різниці в тарифах. Вказана бездіяльність адміністрації спричинила Позивачеві збитки.

Судами попередніх інстанцій відмовлено Житлово-будівельному кооперативу "Теремки" в задоволенні позовних вимог. Судові рішення мотивовані тим, що згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення Позивача як до Київської міської державної адміністрації, так і до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації із вимогою про відшкодування різниці в тарифах у спірний період.

Судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги листи ЖБК "Теремки", оскільки до листів № 121 від 07.09.2007 та № 160 від 19.10.2009 Позивачем не було додано відповідні трьохсторонні акти, а лист № 210 від 29.12.2008 направлено на ім'я заступника прокурора Голосіївського району міста Києва.

Суди дійшли висновку, що у період, за який з Позивача було стягнуто грошові кошти у розмірі 69 689,66 грн. на підставі рішення суду (01.09.2006 по 01.09.2009) ЖБК "Теремки" не зверталося до Відповідача з вимогою погасити утворену різницю в тарифах з листами, до яких було додано відповідні докази утворення такої різниці (трьохсторонніми актами).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій.

Згідно з приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

У спірних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідач не був належним чином повідомлений про необхідність сплати на користь Позивача грошових коштів як відшкодування вартості різниці в тарифах, що виключає наявність його протиправних дій, які призвели до стягнення з Позивача пені, інфляційних, 3% річних та судових витрат у справі № 37/741.

Таким чином Позивачем не доведено, що понесення ним витрат у розмірі 69 689,66 грн., відбулося внаслідок протиправних дій Відповідача, що виключає задоволення позову.