Постанова ВГСУ від 26.02.2015 року у справі №910/14459/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 910/14459/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиЦентрального територіального управління капітального будівництвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 рокуу справі№ 910/14459/14господарського судуміста Києваза позовомКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управліннядоЦентрального територіального управління капітального будівництваза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Військової частини А 0565простягнення 279 727, 99 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Грищенко М.А. посвідчення № 031484 від 22.01.2015 року- позивача:не з'явився,- відповідача:Логін Р.А. дов. № 13/Вк від 24.02.2015 року,- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Центрального територіального управління капітального будівництва, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Військової частини А 0565 про стягнення 279 727, 99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року у справі № 910/14459/14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Центрального територіального управління капітального будівництва на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління 279 727, 99 грн. боргу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Центральне територіальне управління капітального будівництва звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 910/14459/14 апеляційну скаргу Центральне територіальне управління капітального будівництва залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Центральне територіальне управління капітального будівництва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 910/14459/14, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 509, 526, 617 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 33 - 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.02.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Центрального територіального управління капітального будівництва прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2015 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

За приписами ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України закріплено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26.12.2012 року Військова частина А 0565 (сторона 1), Центральне територіальне управління капітального будівництва (сторона 2), в особі ТВО начальника Швачко A.B., що діяв на підставі Положення та мав права і повноваження для підписання та виконання умов цього договору та Київське квартирно-експлуатаційне управління (сторона 3) уклали договір № 63-2012538 про відшкодування електричної енергії, що постачається згідно договору про постачання електричної енергії № 0426 від 22.02.2001 року, укладений між третьою особою та Ірпінським РП.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями п. 1.1. вищевказаного Договору сторони погодили, що третя особа отримує електричну енергію від ПАТ "АЕС Київобленерго" відповідно до договору № 0426 від 22.02.2001 року і по своїм електричним мережам передає відповідачу, а відповідач в свою чергу відшкодовує фактично спожиту електричну енергію в житловому будинку по вул. Радгоспна, 67, м. Гостомель, відповідно до умов цього договору позивачу.

Відповідно до п. 1.2. Договору відшкодування за фактично спожиту електричну енергію та інші платежі, відповідно до умов цього договору, відповідач здійснює на підставі рахунків виписаних третьою особою згідно актів звіряння між третьою особою та відповідачем погоджених позивачем, на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 1.3. Договору відповідач зобов'язався проводити відшкодування фактично спожитої електричної енергії згідно показників лічильника відповідно до вимог ПАТ "АЕС Київобленерго".

Положеннями п. 2.2.3. Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу платежі за фактично спожиту електричну енергію з урахуванням ПДВ.

Згідно п. п. 3.1.1., 3.1.3. Договору позивач має право одержувати своєчасне відшкодування за електричну енергію, що передана третьою особою та інші платежі відповідно до умов договору та законодавства України, а також вимагати відшкодування збитків, завданих позивачу та третій особі внаслідок порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до п. 7.6. Договору відповідач має проводити 100 % відшкодування спожитої електричної енергії згідно показників лічильника, відповідно до вимог ПАТ "АЕС Київобленерго".