Постанова ВГСУ від 26.02.2015 року у справі №910/13132/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 910/13132/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачаДитинчук В.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнології Груп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2014у справі№ 910/13132/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіпро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнології Груп"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнології Груп" заборгованості за договором №153 від 12.08.2011 на загальну суму 130028,83 грн (заборгованість - 110875,28 грн, інфляційні втрати - 4262,85 грн, пеня - 8338,43 грн, 3% річних - 6552,27 грн).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (судді: Іоннікова І.А. - головуючий, Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехнології Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпро" основний борг в розмірі 110875,28 грн, пеню в розмірі 8338,43 грн, 3% річних в розмірі 4311,77 грн та судовий збір в розмірі 2470,51 грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення з відповідача 8338,43 грн пені та 4311,77 грн 3% річних і прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 12.08.2011 між ТОВ "Гіпро" (орендодавець) та ТОВ "Євротехнології Груп" (орендар) укладено договір №153 оренди майна (оперативна оренда) (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1. якого позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи опалубки (надалі - майно), згідно Додатків (Специфікація елементів опалубки), які є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідач зобов'язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів. Вказане в Додатку (Специфікації) майно передається у тимчасове користування відповідачу для проведення будівельно-монтажних робіт. Сторони дійшли згоди у тому, що відповідач не має права передати надане йому майно третім особам у піднайм (суборенду). Порушення відповідачем вказаного положення дає позивачу підстави для розірвання в односторонньому порядку Договору з правом пред'явлення відповідної вимоги про відшкодування понесених таким порушенням матеріальних збитків.

Відповідно до п.2.1. Договору термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини відповідачу і діє до моменту повернення відповідачем майна у повному обсязі. Для цілей ч.1 цього пункту, під моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини відповідачу з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі).

Закінчення встановленого пунктом 2.1. Договору терміну орендних правовідносин не звільняє відповідача від обов'язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичний термін перебування майна у відповідача (п.2.2. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору орендодавець готує до відвантаження та здійснює безпосереднє відвантаження майна орендарю зі свого складу, що знаходиться за адресою: м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 19, а орендар власними силами та за власний рахунок проводить переміщення майна у повному обсязі або в певній частині згідно власних виробничих потреб та комерційних цілей на будівельний майданчик.

Сторонами підписано специфікації (додатки №1-№4 до Договору), відповідно до яких визначено найменування майна, його кількість та вартість оренди.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу елементи модульної опалубки, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі в оренду елементів модульної опалубки.

Згідно з п.3.1. Договору плата за тимчасове користування майном (орендна плата) розраховується за фактичний термін користування майном, але не менше тридцяти календарних днів (п.2.4 Договору) і складає 5,5% на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування відповідачу. Загальна вартість майна, що передається в користування, визначається Додатками (Специфікаціями).

Відповідно до п.3.3. Договору фактичний обсяг майна, що передається позивачем відповідачу підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі) та специфікацією (Додаток).

Пунктом 3.6. Договору сторони передбачили, що орендна плата, незалежно від її розміру (п.п.3.1, 3.2.), щомісяця перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні відповідача, при цьому 200% від загальної орендної плати на місяць (п.3.1. Договору) відповідач зобов'язується сплатити позивачу на протязі 3 банківських днів з моменту підписання Договору, а в подальшому сплачувати шляхом передплати до 3 числа кожного відповідного місяця оренди.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011р., але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань (п.10.1. Договору).

Суди попередніх інстанцій встановили, що за час дії Договору позивачем було здано в оренду відповідачу рухоме майно, орендна плата за яке становить 250290,01 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

У зв'язку із частковою оплатою вартості користування майном за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем складає 110875,28 грн, що відповідачем не заперечувалось.

Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 12.08.2011, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення основного боргу у розмірі 110875,28 грн, інфляційних втрат в сумі 4262,85 грн, пені в сумі 8338,43 грн та 3% річних в сумі 6552,27 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).