ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2014 року Справа № 916/992/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача, відповідача, третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)прокуратуриКоркішко В.М. (посв. від 09.08.2012 р. № 000729, був присутній на судовому засіданні 19.02.2014 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Кобера-5ББ" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р.у справі № 916/992/13 господарського суду Одеської областіза позовомБілгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районудоТарутинської районної державної адміністрації Одеської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство "Кобера-5ББ" провизнання недійсним та скасування розпорядження
В С Т А Н О В И В :
Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фермерського господарства "Кобера-5ББ" про визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради".
В обґрунтування позову прокурор зазначив про те, що земельна ділянка площею 400 га, яка була надана в оренду вищевказаному фермерському господарству, відноситься до земель оборони (а саме - є частиною колишнього загальновійськового полігону, що використовувався військовою частиною А-1366), у зв'язку з чим Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони, що, в свою чергу, призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказану земельну ділянку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. у справі №916/992/13 (колегія суддів: головуючий Меденцев П.А., судді Д'яченко Т.Г., Зайцев Ю.О.), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. (колегія суддів: головуючий Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.), позов задоволено в повному обсязі з посиланням на відсутність у Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою без погодження з Міністерством оборони України.
Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., та передати справу №916/992/13 на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. касаційну скаргу повернуто Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Також з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулось Фермерське господарство "Кобера-5ББ", в якій просить скасувати господарського суду Одеської області від 20.08.2013 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування касаційної скарги Фермерське господарство "Кобера-5ББ" посилається на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та ненадання цим обставинам належної правової оцінки, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень.
Зокрема, скаржник стверджує, що, надаючи дозвіл на відведення земельних ділянок на умовах оренди Фермерському господарству "Кобера-5ББ", Тарутинська райдержадміністрація діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, враховуючи, зокрема, відсутність у Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району законних прав користування спірною земельною ділянкою.
Крім того, порушення норм процесуального права Фермерське господарство "Кобера-5ББ" вбачає у безпідставній, на думку скаржника, відмові суду першої інстанції у задоволенні клопотання Тарутинської райдержадміністрації про призначення земельно-технічної експертизи щодо фактичної площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. касаційну скаргу Фермерського господарства "Кобера-5ББ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2014 р.
19.02.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд касаційної скарги у справі № 916/992/13 відкладено на 26.02.2014 р.
Сторони не скористались правом присутності своїх представників у судовому засіданні 26.02.2014 р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою № 2002/063 Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 р. "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.
12.02.1946 р. Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову № 53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 г. за № 2002/063" затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств.
Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету № 7 від 10.06.1946 р. "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було надано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.
05.05.2005 р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України № 115/1/01 від 29.01.2004 р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 р. "Про розформування військової частини А-1366" прийнято розпорядження № 101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким, з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 368/А-2005 від 14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.
Розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Фермерському господарству "Кобера-5ББ" земельної ділянки на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради" затверджено поданий Фермерським господарством "Кобера-5ББ" проект землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Веселодолинської сільської ради. Також передано Фермерському господарству "Кобера-5ББ" земельну ділянку площею 400 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років. Одночасно зобов'язано Фермерське господарство "Кобера-5ББ" укласти договір оренди землі з районною державною адміністрацією.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування вищезазначеного розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. з тих підстав, що, на думку Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказану земельну ділянку.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. у справі №2-а-3436/08/1570, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" № 101/А-2005 від 05.05.2005 р. та пункт 1 розпорядження № 368/А-2005 від 14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".
Апеляційний адміністративний суд, приймаючи рішення у вказаній справі, дійшов висновку, що незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування вищезазначеними землями залишалося за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності в особі Кабінету Міністрів України та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Таким чином, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Одночасно суд зазначив, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася.
Сервисы для юристов