Постанова ВГСУ від 26.02.2014 року у справі №910/10603/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 910/10603/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Овечкіна В.Е., Палій В.М., за участю представників сторін І. Пшик (дов. від 17.01.2014), О. Дороніної (дов. від 13.01.2014);, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року у справі № 910/10603/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельтехпостач" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 425 573 грн 98 коп.,

УСТАНОВИВ: У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельтехпостач" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 1 421 638 грн 88 коп. основного боргу та 3 935 грн 10 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору від 6 грудня 2012 року № 086/5 про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність вини, як підстави відповідальності за порушення зобов'язання.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19 серпня 2013 року (суддя С. Балац), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року, позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельтехпостач" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 6 грудня 2012 року сторони уклали договір № 086/5 про закупівлю у 2012-2013 роках товарів (провід та кабель ізольовані, код за ДК 016-97 31.30.1) за державні кошти (далі - договір).

Умовами договору сторони погодили, що номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та кількість товарів зазначаються у специфікації; обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків; сума договору становить 3 252 768 грн 20 коп.; оплата вартості товару здійснюється структурним підрозділом відповідача та/або відповідачем упродовж дев'яносто календарних днів з дня поставки партії товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача; договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, але не більше двох років (пункт 1.2, 1.3, 3.1, 4.1 договору).

Позивач поставив товар на загальну суму 1 421 638 грн 88 коп., проте відповідач її не сплатив і невиконання зобов'язання пов'язує з неналежним фінансуванням в 2013 році.

За правилами статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів для виконання грошового зобов'язання не вважається такою обставиною, що дає підстави для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми річних.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги і доводять факти вжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2014 року у справі № 910/10603/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. Е. Овечкін Суддя В. М. Палій