Постанова ВГСУ від 26.01.2016 року у справі №915/1807/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року Справа № 915/1807/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В., Рогач Л.І.за участю представників:позивача (прокуратури)Онуфрієнко М.В. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачівШолар О.Ю. - довіреність від 06.07.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВиробничо - комерційної фірми "Юна Сервіс" у вигляді ТОВна постановувід 24.06.2015 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/1807/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомПрокурора Березанського району Миколаївської області до - Березанської районної державної адміністрації; - Виробничо - комерційної фірми "Юна Сервіс"у вигляді ТОВпровизнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 р. Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Березанської районної державної адміністрації та Виробничо - комерційної фірми "Юна Сервіс" у вигляді ТОВ про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1349 від 16.11.2007;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,0418 га, розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820982200:09:000:0457, укладеного між Березанською райдержадміністрацією та ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" 22.04.2008 року.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 85, 88 Водного кодексу України та статей 21, 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі - продажу (приватизації) "1-Ж від 03.09.2005 р. ВКФ "Юна - Сервіс" придбало у регіонального відділення Фонду держмайна України по Миколаївській області базу відпочинку, у тому числі об'єкти нерухомості згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2005 р., а згідно розпорядження райдержадміністрації № 1166 від 11.10.2007 р. ВКФ "Юна - Сервіс" було надано в довгострокову оренду на 49 років під обслуговування бази відпочинку земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,0418 га та укладено договір оренди від 20.10.2007 р.

В подальшому, як зазначав прокурор, розпорядженням Березанської райдержадміністрації від 16.11.2007 р. № 1349 вирішено продати ВКФ "Юна - Сервіс" вказану земельну ділянку та 22.04.2008 р. між відповідачами укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, на підставі якого товариству видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Проте, прокурор зазначає, що вказане розпорядження прийнято райдержадміністрацією всупереч норм законодавства, оскільки відповідно до документації із землеустрою, експлікації земельних угідь та кадастрового плану зазначена земельна ділянка, яка передана відповідачу для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а у відповідності до статті 4, 85, 88 Водного кодексу України та статей 58, 59, 60, 84 Земельного кодексу України до земель водного фонду, окрім інших, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів і перебувають такі землі виключно у державній та комунальній власності і можуть передаватися тільки в користування та для спеціально визначених цілей, отже надання земель прибережної захисної смуги уздовж моря у приватну власність законодавством не передбачено. Прокурор зазнав, що у зв'язку з тим, що вказане розпорядження райдержадміністрації суперечить законодавству, то згідно статті 21 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України та статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" підлягає скасуванню, як й підлягає визнанню недійсним укладений на підставі такого розпорядження договір купівлі - продажу землі від 22.04.2008 р.

У листопаді 2013 р. прокурором подано до суду пояснення, у яких прокурор зазначав, що чинна на момент прийняття райдержадміністрацією спірного розпорядження редакція статті 88 Водного кодексу України передбачала лише необхідність встановлення вздовж морів прибережної захисної смуги шириною не менше двох кілометрів, а в документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ВКФ "Юна - Сервіс" у вигляді ТОВ для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку "Орбіта" зазначено, що спірна земельна ділянка повністю перебуває на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. Враховуючи те, що вимога про встановлення меж прибережної захисної смуги, за окремим проектом була законодавчо встановлена після виникнення спірних правовідносин, а саме з часу прийняття Закону України "Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг" від 02.12.2010 р., прокурор вважав, що достатнім доказом перебування земельної ділянки в межах цієї смуги є матеріали документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності.

Крім того, прокурор зазначав, що Березанською райдержадміністрацією розпорядження № 1349 від 16.11.2007 р. прийнято без позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, всупереч статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження.

Березанська райдержадміністрація у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що виходячи з приписів статті 136 Земельного кодексу України, райдержадміністрація мала всі повноваження на укладення оспорюваної угоди, а посилання прокурора на перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, що унеможливлює її передачу у приватну власність, є помилковим, оскільки на момент розгляду питання, пов'язаного з продажем земельної ділянки, відповідно до статті 60 Земельного кодексу України (в редакції 2007 року), розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлювались за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації, проте, на підставі поданих ВКФ "Юна -Сервіс" документів землевпорядної документації, спірна земельна ділянка не входила в прибережну захисну смугу.

ВКФ "Юна - Сервіс" у поясненнях просило відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог вказуючи, зокрема, на те, що згідно з пунктом 2 статті 64 Земельного кодексу України розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою. Які розробляються і затверджуються в установленому законом порядку, проте позивачем невірно розцінена інформація, викладена у наданій ним технічній документації. Крім того, приватний підприємець ОСОБА_7 не є органом чи уповноваженою особою визначати межі берего - захисної смуги, а згідно з наявних у технічній документації висновків Державного агентства земельних ресурсів України, відділу земельних ресурсів у Бережанському районі Миколаївської області, спірна земельна ділянка значиться як рекреаційного призначення.

У додаткових поясненнях на позовну заяву ВКФ "Юна - Сервіс" також вказувало на те, що договір купівлі - продажу земельної ділянки був укладений між відповідачами 22.04.2008 р., а згідно положень статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тобто термін звернення до суду закінчився 22.04.2011 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013 р. (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходячи, зокрема, з положень статей 58, 59, 60 Земельного кодексу України, статей 87, 88 Водного кодексу України та положень Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. № 486, дійшов висновку, що основним підтвердженням відведення прибережної захисної смуги є відповідні проекти прибережних захисних смуг, що розроблені на замовлення органів водного господарства на основі нормативно-технічної документації, отже, фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг існують не в силу їх законодавчого закріплення, а для визначення, встановлення та закріплення меж прибережної захисної смуги, та, як наслідок, віднесення цієї території до земель водного фонду законодавством України передбачений відповідний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Проте, судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Березанської районної державної були визначені розмір та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг навколо Чорного моря відповідно до вищезазначеного Порядку, цільове призначення спірних земельних ділянок не змінювалося, тобто, прокуратурою не доведено факту порушення прибережної захисної смуги саме відповідачами та того, що спірна земельна ділянка була виділена (продана) з порушенням вимог земельного законодавства, чинного на той час, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки.

При цьому, розглянувши клопотання ВКФ "Юна - Сервіс" про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку підставою для відмови в позові є недоведеність належними та допустимими доказами у справі позовних вимог та відсутність порушеного права.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Миколаївської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Поліщук Л.В., Таран С.В., Бойко Л.І.), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.02.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав, визнавши обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що прибережні смуги мають встановлюватись за проектами землеустрою, а не автоматично.

Не погодившись з судовими рішеннями Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи позивач надав заяву про зміну підстав позовної заяви, в якій зазначав, що спірне розпорядження №1349 від 16.11.2007 року прийнято без позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, всупереч забороні статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження в судовому порядку.

Також під час нового розгляду справи ВКФ "Юна Сервіс" у вигляді ТОВ подало заяву про застосування строку позовної давності в якій зазначило, що із вказаним позовом позивач звернувся до суду у 2013 році, тобто після спливу майже 6 років після прийняття оскаржуваного розпорядження та майже 5 років після укладення оспорюваного договору (том 2 а.с.20).

На думку ВКФ "Юна Сервіс", усі обставини на які посилається позивач у своєму позові державі були відомі з моменту укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки. Крім того, прокурор у своєму позові не зазначає в інтересах якого державного органу він звертається, який би не міг знати про оскаржуване розпорядження та договір.

Крім того, ВКФ "Юна Сервіс" зазначало, що докази які містяться в матеріалах справи свідчать про обізнаність позивача щодо укладення оскаржуваного договору та прийнятого розпорядження з моменту його підписання.

В наданих до суду запереченнях на клопотання про застосування строку позовної давності позивач зазначав, що на час пред'явлення позовної заяви прокурором строк звернення до суду з вказаним позовом не сплинув, у зв'язку з чим позивач проси у задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі.

16.01.2015 року Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням про вихід за межі позовних вимог, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 року (том 2 а.с.57).

Також 16.01.2015 року ВКФ "Юна Сервіс" звернулось з клопотанням про призначення справи до колегіального розгляду у складі трьох суддів, в задоволенні якого було відмовлено про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.01.2015 року.