Постанова ВГСУ від 25.12.2014 року у справі №923/873/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 923/873/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Куровського С.В. Міщенка П.К. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик"на постанову та на рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 року у справі господарського суду за позовом до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача№923/873/13 Херсонської області Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Зерновик" Публічного акціонерного товариства "Укррічфлот" 1. Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлон" про стягнення 19364804 грн. 52 коп.За участю представників: ПАТ "Укррічфлот" - Кішинського Д.О.; ДП "Херсонський річковий порт" - Корнелюка В.В.; ТОВ "ТПК Зерновик" - Попкова П.О.; арбітражного керуючого Куренного С.В.

ВСТАНОВИВ :

03.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК "Зерновик" (далі - Позивач, ТОВ "ТПК "Зерновик") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", яке є правонаступником акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - відповідач, ПАТ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" (далі - ДП "Херсонський річковий порт", Порт) про стягнення грошових коштів у сумі 19364804 грн. 52 коп.

Публічним акціонерним товариством "Укррічфлот" (далі - Відповідач) відповідно до ст. 267 ЦК України подано заяви:

- про застосування строків позовної давності, які сплинули 02.04.2011 року, посилаючись на те, що в процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову - відсутні,

- та клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись те, що позовні вимоги позивача вже були розглянуті, що підтверджується рішенням господарського суду Херсонської області від 24.01.2012 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у задоволенні позовних вимог позивача до порту про стягнення 16636900,29 грн. - відмовлено, а тому провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

До участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучені Порт та Товариство з обмеженою відповідальністю "Металлон" (далі ТОВ "Металлон").

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 року (суддя Задорожна Н.О.) у задоволені позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском встановленого ст. 267 ЦК України 3-х річного строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про припинення провадження у даній справі на підстав п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий суд виходив з того, що підстави позову в межах провадження у господарській справі №5024/2230/2011 ґрунтувались на обставинах позадоговірного заволодіння відповідачем об'єктом незавершеного будівництва зернового елеватору та здійснення його незаконного відчуження без згоди інвестора, а підставами позову у даній справі №923/873/13 є іншими, зокрема, договірними зобов'язаннями з компенсації направлених на будівництво об'єкту інвестиції коштів, у зв'язку із розірванням договору, а тому підстави для припинення провадження по справі № 923/873/13 - відсутні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року (Колегія суддів - Шевченко В.В., Мирошниченко М.А., Головей В.М.) рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 року у справі № 923/873/13 - залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Зерновик" - без задоволення.

У касаційній скарзі Позивач просить скасувати процесуальні акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, пославшись на те, що строк перебігу позовної давності для вимоги щодо сплати грошових коштів відповідно до п. 3 угоди від 02.04.2008 року розпочався з 01.05.2008 року, крім того, постановою господарського суду Херсонської області від 01.03.2011 року у справі №5/107-Б-10 ТОВ "ТПК "Зерновик" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шахова В.А., відтак про невиконання відповідачем грошових зобов'язань ліквідатор Шахов В.А. міг дізнатися лише в рамках здійснення встановлених ч.1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноважень.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.11.2003 року Позивачем, Відповідачем та ДП "Херсонський річковий порт" укладено генеральну угоду про співробітництво предметом якої було співробітництво учасників щодо будівництва на території ДП "Херсонський річковий порт" зернового елеватору місткістю 35 тисяч тон, яке здійснюється Портом як забудовником за рахунок інвестицій ТОВ "ТПК "Зерновик", з подальшою передачею збудованого об'єкта у власність Позивача, використання останнім земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, виконання вантажно-розвантажувальних робіт на причалах порту та подальшого транспортування зернових вантажів (т.1 а.с.14-16).

Згідно п. п. 2.1-2.6 вищезазначеної угоди позивач зобов'язався передати, а Порт прийняти інвестицію у вигляді грошових коштів, матеріалів і обладнання та зобов'язався вчинити всі необхідні дії щодо розміщення цієї інвестиції для здійснення будівництва елеватору, а Позивач зобов'язався вносити інвестиції відповідно до договору інвестування будівництва. Крім того, порт зобов'язався вчинити всі необхідні дії щодо викупу земельної ділянки під об'єктом у власність останнього з наступною передачею її ТОВ "ТПК "Зерновик" у довгострокову оренду строком не менше 49 років після передачі об'єкту у власність не пізніше двох місяців з моменту введення його в експлуатацію та набуття Портом права власності на земельну ділянку під об'єктом та побудувати за рахунок власних коштів та ввести в експлуатацію транспортну лінію з відвантаження зернових вантажів з будівлі елеватору на водний транспорт у терміни, що не перевищують термінів введення в експлуатацію новоствореного об'єкта, з наданням ТОВ "ТПК "Зерновик" виключного права користування зазначеною транспортною лінією та переважного права використання під час навантаження на судна причалів № 2 та № 3.

22.11.2003 року між Позивачем та Портом укладено договір інвестування будівництва №02-25/103 (далі договір інвестування будівництва), предметом якого є передача Позивачем (інвестор) третій особі (забудовник) цільового внеску у вигляді грошових коштів, матеріалів, права користування обладнанням інвестора та розміщення інвестицій у будівництво зернового елеватору (т.1, а.с.17-21).

Відповідно до п. п. 2.1-2.3; 3.1.12: 3.2.1 договору інвестування будівництва розмір інвестиції, яку інвестор передає забудовнику для будівництва елеватору складає 14160000 грн. за цінами 2002 року ( у тому числі ПДВ); остаточний розмір інвестиції, яка передається інвестором забудовнику підлягає коригуванню в залежності від зміни фактичної вартості об'єкту, яка буде визначена на момент здачі об'єкту в експлуатацію та документально підтверджена; загальна сума інвестиції не повинна бути меншою від вартості об'єкту. Забудовник зобов'язався забезпечити завершення будівництва зернового елеватора не пізніше 25.12.2004 року.

Додатковою угодою № 1 від 09.12.2005 року до договору інвестування будівництва, яка є невід'ємною частиною вищезазначеного договору, сторони внесли зміни та встановили, що розмір інвестиції, яку інвестор передає забудовнику для будівництва зернового елеватора в цінах станом на 01.11.2005 року складає 31815000 грн., що еквівалентно 6,3 млн. доларів США. Станом на 01.11.2005 року інвестором внесено інвестиції на суму 11615000,00 грн., що еквівалентно 2,3 млн. доларів США. Суму інвестицій 20200000 грн. (4,0 млн. доларів США) інвестор зобов'язався внести протягом 12 місяців, починаючи з 01.12.2005 року, згідно узгодженого із забудовником графіку.

У п. 9.1 додаткової угоди № 1 від 09.12.2005 року сторони встановили, що договір інвестування діє безстроково і набирає чинності з моменту його підписання.

Додатковою угодою від 15.11.2007 року до договору інвестування будівництва, яка є невід'ємною частиною вищезазначеного договору сторони внесли зміни, зокрема до п. 5.4 договору інвестування будівництва та встановили, що у випадку розірвання цього договору об'єкт та результати будівельних робіт (об'єкт незавершеного будівництва) передаються у власність забудовника. В цьому випадку забудовник зобов'язаний не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання цього договору компенсувати інвестору суму коштів, які фактично були направлені на будівництво об'єкту (т.1, а.с.24).

02.04.2008 року між Позивачем та Портом укладено угоду про розірвання договору інвестування будівництва у зв'язку із відсутністю у інвестора грошових коштів на закінчення будівництва (т.1, а.с.25).

У п. п. 2, 3, 4 цієї угоди сторони дійшли згоди, що незавершене будівництво зернового елеватору залишається у власності забудовника, а останній зобов'язується до 30.04.2008 року компенсувати інвестору грошові кошти у розмірі 3 263 208,09 грн. шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок інвестора.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.04.2013 року у справі № 923/138/13-г, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року п. 3 угоди від 02.04.2008 року про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103, яким розмір компенсації був обмежений сумою у 3 263 208,09 грн. визнано недійсним.

В обґрунтування вимог Позивач посилався на те, що його інвестиції в об'єкт незавершеного будівництва зернового складу вносились: грошовими коштами у загальній сумі 3203166,49 грн.; матеріалами та обладнанням на суму 1 992 321,53 грн.; обладнанням компанії "WESTЕEL", з врахуванням витрат на його придбання на суму 4789358 грн.

Суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до висновку про те, що у зв'язку із розірванням укладеного договору інвестування будівництва та передачею у власність Забудовнику незавершеного будівництва об'єкту інвестицій, згідно з досягнутою між сторонами домовленістю, Забудовник зобов'язаний, у визначений сторонами строк, компенсувати Інвестору внесені ним на будівництво витрати у вигляді інвестицій, що узгоджено у п. 5.4 договору інвестування будівництва, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 15.11.2007 року, про те, що у випадку розірвання договору інвестування об'єкт інвестицій передається у власність Забудовника (Відповідача), а Відповідач зобов'язаний не пізніше ніж через шість місяців з моменту розірвання договору компенсувати Інвестору суму коштів, які фактично були направлені на будівництво об'єкту у строк до 02.10.2008 року.