ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2014 року Справа № 910/15028/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.11.2014у справі№ 910/15028/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 14 457 977,40 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Козак Н.В. (дов. від 24.06.2014),
відповідача: Мовчан Н.М. (дов. від 01.09.2014)
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 13 185 378,74 грн. основного боргу, 800 738,05 грн. пені, 150 874,75 грн. інфляційних втрат та 320 985,86 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 44/1-103-ТЕ-15 від 20.12.2012 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем газу за період з січня до квітня 2013 року та з жовтня до грудня 2013 року. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 549, 624, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014, ухваленим суддею Ващенко Т.М., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13 185 378,74 грн. основного боргу, 150 874,75 грн. інфляційних втрат, 320 985,86 грн. 3 % річних та 640 590,44 грн. пені. В частині вимог про стягнення 240 221,41 грн. пені судом відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 20.12.2012 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару. Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 640 590,44 грн. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Агрикової О.В.- головуючого, Чорногуза М.Г., Рудченка С.Г., постановою від 05.11.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у стягненні 240 221,41 грн. пені скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що зазначена відповідачам підстава, а саме збитковість внаслідок економічно необґрунтованих тарифів, не є достатньою для зменшення пені. На думку скаржника, зменшуючи розмір пені суди не прийняли до уваги і негативні наслідки, спричинені позивачу від прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 13 185 378,74 грн. основного боргу, 800 738,05 грн. пені, 150 874,75 грн. інфляційних втрат та 320 985,86 грн. 3% річних. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором № 44/1-103-ТЕ-15 від 20.12.2012, у зв'язку з чим стягнули з відповідача на користь позивача 13 185 378,74 грн. основного боргу, 150 874,75 грн. інфляційних втрат та 320 985,86 грн. 3% річних та зменшили заявлену до стягнення суму пені до 640 590,44 грн. Як убачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з судовими рішеннями у справі в частині зменшення судом розміру пені та відмови у стягненні пені в сумі 240 221,41 грн., тому рішення і постанова переглядаються судом касаційної інстанції в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи. Як убачається зі змісту судових рішень у справі, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, зменшуючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені з 800 738,05 грн. пені до 640 590,44 грн., на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені. Суди установили, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором виникло з об'єктивних причин, зокрема через не проведення з ним розрахунків споживачами - населенням; не відшкодування йому державою різниці в тарифах; відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством. Суди встановили і те, що відповідач здійснює заходи з погашення існуючої заборгованості. Разом з тим, суди визнали недоведеним і наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням відповідача, що спростовує довід позивача про зворотнє. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру пені, так і визначення розміру, до якого вона підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені судами обставини, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до 640 590,44 грн. та відмови у стягненні її решти, визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судами норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такі твердження ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 у справі № 910/15028/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервисы для юристов