Постанова ВГСУ від 25.11.2014 року у справі №926/651/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 926/651/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Мачульського Г.М., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014у справі№ 926/651/14 Господарського суду Чернівецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доМіського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"про стягнення заборгованості 17 142360,00 грн.за участю представників: позивачаСмакота Н.І., дов. від 18.04.2014відповідачаБілянський М.І., дов. від 25.12.2013

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго 17142360 грн., з яких: 13718369,11 грн. основної заборгованості, 1159839,11 грн. пені, 1219645,08 грн. штраф 7% , 506675,19 грн. інфляційні , 537831,15 грн. 3% річних .

Позов вмотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати природного газу, приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов вказав на зумовленість затримки в платежах критичним фінансовим станом підприємства внаслідок збитковості тарифів на теплову енергію, що не дозволяє підприємству вчасно розрахуватися за енергоносії та загрожує стабільній роботі підприємства із забезпечення послугами теплопостачання споживачів, значною заборгованістю споживачів теплової енергії; також відповідач визнав позовні вимоги щодо основної заборгованості у сумі 6486369,10 грн., просив припинити провадження в справі у частині стягнення основної заборгованості - 7232000грн. у зв'язку з їх оплатою, зменшити розмір пені та штрафу на 50%, а саме на 1189742,27грн. та застосувати строки позовної давності.

Позивач заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій та зазначив, що товариство має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та повинно постійно здійснювати розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками, вказав на збитковість компанії у зв'язку з невиконанням зобов'язань контрагентами, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2013 рік.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2014 (суддя О.Г. Проскурняк) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 6486369,10 грн. основного боргу, 579919,55 грн. пені, 537831,15 грн. 3 % річних, 506675,19 грн. інфляційних, 609822,54 грн. 7% штрафу, 73080 грн. судового збору; припинено провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 7232000 грн.; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 579919,55 грн., та штрафу у сумі 609822,54 грн.; відмовлено в застосуванні позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (судді: Бойко С.М.- головуючий, Желік М.Б., Марко Р.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін. При цьому апеляційною інстанцією зазначено, що сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а також можливість вчасного надання послуг з теплопостачання соціальних сфер, що неустойка із засобу розумного стимулювання боржника виконувати грошове зобов'язання перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, натомість, враховуючи майновий стан сторін, розмір штрафних санкцій та розмір збитків кредитора, судом першої інстанції дотримано баланс інтересів сторін та вірно зменшено розмір неустойки.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі в частині відмови у стягненні пені в сумі 579919,73 грн., штрафу у сумі 609822,54 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача вказаного розміру пені та штрафу, у стягненні яких було відмовлено.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, всупереч приписам статей 4-2, 43, пункту 3 статті 83, статті 84 Господарського процесуального кодексу України, статей 551, 549 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України суди не врахували інтереси позивача, не проаналізували розмір збитків кредитора як підставу для застосування статті 233 Господарського кодексу України. Окрім цього скаржником зазначено, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин як підстава в частині зменшення розміру пені та штрафу, судами не вмотивовано, в чому полягає винятковість таких обставин та не надано правову оцінку доказам, наданим сторонами в обгрунтування своїх позицій щодо наявності збитків.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши про правомірність ухвалених у даній справі судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 05.07.2012 НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Міським комунальним підприємством "Чернівцітеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 103-БО, згідно з умовами якого продавець зобов'язався у період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року передати у власність покупця природний газ для виробництва теплової енергії, яка повинна споживатися виключно бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити переданий природний газ.

Пунктом 6.1. укладеного між сторонами договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки.

Також пунктами 7.1, 7.2. Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також договором. У разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Договір діє в частині поставки газу з 01.08.2012 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. Договору).

Судами також встановлено, що на виконання умов пункту 2.1. договору позивач передав протягом серпня - грудня 2012 року природний газ у обсязі 6915,347 тис. м3 на загальну суму 32237522,06 грн. згідно з актами приймання - передачі від 31 серпня 2012 року, 30 вересня 2012 року, 25 грудня 2012 року, 25 грудня 2012 року, 31 грудня 2012 року, а відповідач частково здійснив оплату за поставлений йому газ, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 13718369,11 грн.

Після звернення з позовом відповідач сплатив на користь НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 7232000,00 грн. за спожитий природний газ в 2012 році платіжними дорученнями № 742 від 29 квітня 2014 року на суму 3250000, 00 грн.., № 795 від 29 травня 2014 року на суму 1555000,00 грн., № 796 від 29 травня 2014 року на суму 327000,00 грн., № 839 від 26 червня 2014 року на суму 1879000,00 грн., № 840 від 27 червня 2014 року на суму 121000,00 грн., № 841 від 27 червня 2014 року на суму 100000,00 грн.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення 6486369,10 грн. основного боргу, 579919,55 грн. пені, 537831,15 грн. 3 % річних, 506675,19 грн. інфляційних, 609822,54 грн. 7% штрафу, 73080 грн. відшкодування судового збору; припинив провадження у справі у частині стягнення основного боргу у сумі 7232000 грн.; відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 579919,55 грн. та штрафу у сумі 609822,54 грн. на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України; при цьому суд відмовив в застосуванні позовної давності з підстав заявленого позову в межах строків позовної давності, вказав, що нарахування здійснено відповідно до статті 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, взявши до уваги, що відповідач не являється організацією, створеною з метою отримання прибутку, фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також враховуючи критичний фінансовий стан та збиткову діяльність підприємства, що підтверджується довідкою про фінансово-економічний стан та звітами про фінансові результати за 2012, 2013 роки, враховуючи ступінь виконання зобов'язання щодо сплати більше 50% суми основного боргу у сумі 7232000 грн., що сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг з теплопостачання пологовим будинкам, дошкільним закладам, лікарні та іншим закладам, оскільки постачання газу за даним договором стосується саме даних установ суд прийшов до висновку, що стягнення надмірно великих штрафних санкцій призведе до невиплат заробітної плати працівникам підприємства, оплати податків, які підприємство мало б спрямовувати на відновлення та обслуговування мереж теплопостачання та зменшив розмір пені та штрафу на 50%, а саме пеню - 579919,55 грн. та 7% штрафу - 609822,54 грн. відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України;

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що викладені у апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими та були належно досліджені місцевим господарським судом, а також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.