ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2014 року Справа № 904/2792/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради"на постановувід 07.10.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/2792/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатностідоКомунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради"простягнення 588 568,70 грн.за участю представників:
позивача: Глущенко О.Л., дов. від 20.11.2014 №08-04-6959;
відповідача: Піддубний С.А., дов. від 01.11.2014 б/н; Прокопович В.В., дов. від 01.10.2014 б/н;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 (суддя С. Юзіков), у задоволені позову про стягнення з комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради" на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності матеріальної шкоди у розмірі 588 568,70 грн. відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (судді Г. Дмитренко, А. Прокопенко, В. Крутовських), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 ? скасовано. Прийнято нове, яким позов задоволено, стягнуто з Комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради", м. Новомосковськ на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності 588568 грн. 70 коп. матеріальної шкоди та 17657 грн. 05 коп. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, комунальний заклад "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради"- відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014. Скаржник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст.ст.1166, 1172 ЦК України та ст.ст.19, 27, 28, 50, 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Апеляційним судом встановлено наступне.
На виконання ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", керуючись Інструкцією про порядок видачі документів, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року №455 що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за №1005/6196 (із змінами, внесеними наказом МОЗУ від 06.12.2011 року №882 в частині повноважень, прав та обов'язків представників Фонду) 22.01.2013 року працівниками відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в межах наданих повноважень, проведено позапланову перевірку щодо правомірності видачі та продовження листків непрацездатності лікарями комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради" в період відсутності ліцензії на медичну практику з 18.08.2012 року по 21.11.2012 року.
За результатами перевірки позивачем складено довідку від 22.01.2013 року, в якій зазначено про видачу та продовження 645 листків непрацездатності лікарями комунального закладу "Новомосковська центральна міська лікарня" Дніпропетровської обласної ради" в період відсутності ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики, а саме з 18.08.2012 року по 21.11.2012 року, що є порушенням вимог п. 1.2 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 року №189, оскільки видача листків непрацездатності лікувально-профілактичними закладами здійснюється виключно за умови наявності ліцензії МОЗ України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифікату державної акредитації медичного закладу незалежно від форм власності (т.1, а.с. 8).
Апеляційним судом зазначено, що за загальним правилом протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
На думку апеляційного суду, неправомірна поведінка відповідача полягає у видачі листків непрацездатності в порушення вимог п.1.2 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.04.2008 року № 189ч.3 ст. 3, п.20 ч.3 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст.ст. 3, 17 Основ законодавства про охорону здоров'я, ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Наявність шкоди у вигляді збитків на суму 588568 грн. 70 коп., понесених Фондом внаслідок виплаченого матеріального забезпечення по неправомірно продовжених та виданих відповідачем 645 листках непрацездатності підтверджується інформацією про нараховані страхувальниками застрахованим особам сум матеріального забезпечення (т.1, а.с. 95-177) та докладним розрахунком суми позову (т.1, а.с. 9-26).
Апеляційним судом також встановлено, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, завданою позивачу полягає у наступному.
За змістом ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Оскільки листки непрацездатності видані відповідачем неправомірно, призначення та виплата матеріального забезпечення спричинило збитки Фонду.
Зазначене стало підставою для скасування рішення місцевого суду та прийняття нового рішення, яким позов було задоволено.
Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди та її розміру;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
Сервисы для юристов