ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2016 року Справа № 914/3402/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О.- головуючого (доповідач), Могил С. К., Нєсвєтової Н. М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016у справі№ 914/3402/15 Господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. ЛьвовадоПриватного акціонерного товариства "Київстар"про за участю прокурора та представників позивача 1: позивача 2: відповідача:усунення перешкод у користуванні майном, Грищенка М. А., Рудника Ю.М., не з'явились, Шумського Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 у справі № 914/3402/15 позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Київстар" усунути перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею № 68 військового містечка № 48 по вул. Творчій, 11 у м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15 рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15, Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/3402/15, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача 1 та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (позивачем 2) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (відповідачем) 01.09.2011 укладено договір № 7 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (м. Львів, вул. Творча, 11, військове містечко № 48, будівля (споруда) № 68) (надалі договір).
КЕВ м. Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади Міністерства оборони України.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач 2 зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на даху та п'ятому поверсі будівлі № 68, військового містечка № 48, яке закріплене за позивачем 2 та розташоване за адресою: м. Львів, вул. Творча, 11, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, вартістю за актом оцінки на 01.04.2011 - 375 238,12 грн.(додаток № 4 до договору), відповідно до затвердженої схеми розміщення майна (додаток № 3), а відповідач зобов'язався оплатити послугу.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що позивачем 2 прийнято у відповідача майно за актом приймання-передачі (додаток № 2).
Між сторонами договору підписано акт приймання-передачі майна замовника (відповідача), відповідно до якого відповідачем передано, а позивачем 2 прийнято для розміщення на об'єкті позивача 2 обладнання відповідача (базову станцію-ретранслятор з рухомого (мобільного) зв'язку).
Пунктом 6.2. договору передбачено строк дії договору до 30.08.2014.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази про продовження строку дії договору № 7 від 01.09.2011, чи укладення нового договору з аналогічним предметом на новий строк між позивачем 2 та відповідачем.
Відповідно до п. 6.7. договору договір припиняється у разі закінчення строку дії договору або у випадках його розірвання. Пунктом 2.5. договору сторонами погоджено, що у разі припинення цього договору відповідач складає та підписує акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкта позивача 2 протягом двох тижнів. Майно вважається повернутим відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Докази того, що відповідачем здійснено демонтаж та вивезено майно з об'єкта позивача 2, в матеріалах справи відсутні.
Предметом позову є зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Київстар" з усунення перешкоди в користуванні Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова нерухомим майном - будівлею № 68 військового містечка № 48 по вул. Творчій, 11, в м. Львові, шляхом демонтажу обладнання базової станції ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, оскільки відповідач без жодних підстав користується майном позивачів у зв'язку з тим, що строк дії договору № 7 від 01.09.2011 закінчився 30.08.2014.
В обґрунтування підстави позову і порушення інтересів держави прокурором зазначено, що зазначене вказане майно повинно бути передане в оренду, а не використовуватись за договором зберігання, що призводить до приховування відносин оренди. Нормативною підставою позову зазначено ст. 391 ЦК України.
Відповідно до норм ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст.29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" необхідно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оборону" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони. Серед функцій вказаного органу згідно із законом є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", п. 3 Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та головним органом у сфері оборони і військового будівництва, а КЕВ міста Львова є його структурним підрозділом та являється органом влади на місцях у системі Збройних Сил України, на балансі якого перебувають військове майно та покладено відомчий контроль за його використанням.
У даному випадку заступник військового прокурора Західного регіону України з метою захисту порушених інтересів держави звернувся до суду з позовом в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, посилаючись на листи Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління та КЕВ м. Львова від 18.09.2015. Із зазначених листів вбачається, що Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та КЕВ м. Львова попереджено відповідача про припинення дії договорів розміщення обладнання, з більшості КЕВ, КЕЧ районів (без конкретизації) ведеться робота з укладення договорів оренди, а тому КЕВ міста Львова не заявлялися позови про звільнення орендованого майна.
Наявність підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у справі № 914/3402/15 встановлено Львівським апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 10.11.2015 у справі № 914/3402/15, якою скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 № 914/3402/15 про повернення позовної заяви Військовій прокуратурі Західного регіону України без розгляду.
У вказаній постанові Львівським апеляційним господарським судом зазначено, що першим заступником прокурора Західного регіону України позивачів у справі визначено належно у зв'язку з чим підстави для повернення позовної заяви у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України у місцевого господарського суду відсутні.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сервисы для юристов