ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2016 року Справа № 908/626/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2016 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2016
зі справи № 908/626/16
за позовом Запорізької міської ради (далі - Позивач)
до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя (далі - Відповідач),
про скасування рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Запорізьке міське інвестиційне агентство", м. Запоріжжя (далі - Третя особа).
Судове засідання проведено за участю представників:
Позивача - Михайловського А.С.,
Відповідача - не з'яв.,
Третьої особи - Арістархова С.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про скасування рішення адміністративної колегії Відповідача від 29.12.2015 № 57-рш по справі № 03/51/60-15 (далі - оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2016 (суддя Немченко О.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2016 (колегія суддів у складі: М'ясищев А.М.- головуючий, Дучал Н.М. і Сгара Е.В.), у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати, пов'язані з поданням позову, апеляційної і касаційної скарг. Скаргу мотивовано порушенням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, а саме статті 142 Конституції України, статей 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 318, 319 Цивільного кодексу України, статей 77, 78 Господарського кодексу України, статей 42, 33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у розгляді даної справи.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та недоведеність, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Третя особа у відзиві на касаційну скаргу (з додатковими письмовими поясненнями до нього) зазначає про обґрунтованість скарги і просить її задовольнити.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Розпорядженням адміністративної колегії Відповідача від 30.09.2015 № 96-р за результатами розгляду спільної заяви товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Флайт, ЛТД", ТОВ "НЗ", приватного підприємства "Реклама Сервіс" у діях Позивача, які полягають у затвердженні рішенням від 24.12.2012 № 79 "Про затвердження Положення про порядок плати за тимчасове користування місцем розміщення рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя" (далі - Положення), пунктом 3.6 якого зобов'язано суб'єктів господарювання на ринку розповсюдження зовнішньої реклами здійснювати обов'язкові щомісячні платежі розміщення рекламних засобів на рахунок Третьої особи, яка є конкурентом цим суб'єктам господарювання, виявлено ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку розповсюдження зовнішньої реклами на місцях, що перебувають у комунальній власності м. Запоріжжя, та розпочато провадження у справі № 03/51-15 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абзацом сьомим частини другої статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб'єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку розповсюдження зовнішньої реклами у м. Запоріжжі.
У ході розгляду справи № 03/51-15 у діях Позивача, які полягали у затвердженні Положення, яким не передбачено порядку сплати Третьою особою таких платежів, у період дії дозволу за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів і перебувають у комунальній власності м. Запоріжжя, вбачалися ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абзацом сьомим частини другої статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб'єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку зовнішньої реклами у м. Запоріжжі. У зв'язку з цим розпорядженням адміністративної колегії Відповідача від 02.12.2015 № 118-р розпочато провадження у справі № 03/60-15 та її об'єднано із справою № 03/51-15 у справу № 03/51/60-15.
Відповідно до оспорюваного рішення зі справи № 03/51/60-15:
Сервисы для юристов