Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №906/16/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 906/16/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Ходаківська І.П., Бакуліна С.В.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі№ 906/16/16 Господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"про стягнення 166 237,44 грн,

за участю представників

від позивача: Сорохан Д.М.;

від відповідача: Богдан С.В.;

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомиргаз", відповідач) 114191,91 грн. пені та 34629,95 грн. штрафу за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 6656,49 грн. та інфляційні витрати в сумі 10759,09 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.05.2016 (суддя ЛяхевичА.А.) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Житомиргаз" на користь ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" 45676,76 грн. пені, 6656,49 грн. 3% річних, 10759,09 грн. інфляційних, 1974,11 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 (колегія суддів: Розізнана І.В., Грязнов В.В., Мельник О.В.) апеляційну скаргу ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2016 залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції при винесенні судових рішень виходили з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем строків оплати за послуги, що були надані позивачем у зв'язку з чим, посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011, ст. 625 ЦК України, суди визнали обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних за прострочення оплати послуг. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення штрафу за прострочення зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 у розмірі 7% від суми заборгованості, суди послалися на ст. 231 ГК України та виходили з того, що зазначені штрафні санкції застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується штраф у відсотковому відношенні. Враховуючи що відповідачем повністю виконано зобов'язання по оплаті отриманих послуг на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за спірних період, зобов'язання не виконувалися відповідачем з об'єктивних причин, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача, його важливе соціальне значення на території Житомира та Житомирської області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки на 60 %.

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 34629,95 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити повністю вказані вимоги; змінити рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2016 в частині часткового задоволення вимог ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" щодо стягнення з відповідача 40 % пені в розмірі - 45676,76 грн. шляхом прийняття рішення щодо повного задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 114191,91 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, зокрема: ст.ст. 526, 550, 611 ЦК України, ст.ст. 231, 232, 233 ГК України.

24.10.2016 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 906/16/16 - без змін.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 906/16/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Ходаківська І.П., Бакуліна С.В.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 28.09.2011 між дочірньою компанією "Укратрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укратрансгаз" та ПАТ "Житомиргаз" (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011140/П12 (далі - Договір) (а.с. 51-57). В подальшому 06.12.2011 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до даного Договору, якою викладено у новій редакції п. 1.2 договору (а.с.58). Цей же пункт Договору викладено у новій редакції відповідно до додаткової угоди №2 від 31.12.2011 (а.с. 59), №3 від 06.03.2012 (а.с. 60-61). Також, сторонами укладено додаткову угоду №4 до Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 13.04.2012 (а.с.62); додаткову угоду №5 від 15.01.2013, якою розділи договору викладені у новій редакції (а.с.63-69); додаткову угоду №6 від 20.06.2014 (а.с. 70); додаткову угоду №7 від 01.10.2014 (а.с. 71).

Згідно Договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Умовами Договору передбачено порядок, підстави та строки розрахунків між контрагентами, строки складання актів наданих послуг та унормовано відповідальність за порушення виконання зобов'язань за цим Договором.

Предметом позовних вимог є вимоги позивача до відповідача про стягнення 114 191, 91 грн. пені, 34 629,95 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 6 656,49 грн. та 10 759,09 грн. інфляційних втрат, які нараховані у зв'язку із порушенням строків оплати за надані послуги, згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011140/П12.

Касаційна скарга заявлена відносно вимог щодо штрафу у розмірі 34 629,95 грн. та правомірності зменшення розміру пені на 60 %, в іншій частині заявник касаційної скарги не оскаржує судові акти.

Судова колегія вважає, що висновки судів відносно заявлених вимог касаційної скарги є законними та обґрунтованими виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач у 2015 році надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 2 637 685,40 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 72-78). Втім, відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги у січні-червні та жовтні 2015 розрахувався частково та з порушенням строків, визначених у договорі.

Таким чином, судами встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати послуг, тобто прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: