ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2017 року Справа № 910/11156/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Ковтонюк Л.В.,
Кондратової І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.10.2016 р. (суддя Селівон А.М.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 р. (судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Гончаров С.А.) у справі№910/11156/16 господарського суду міста Києва за позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" доПублічного акціонерного товариства "Київенерго" прозобов'язання провести перерахунки за участю представників: від позивача Якимчук О.І., голова правління ЖБК "Індикатор-13", протокол №1 від 22.11.2013 р. від відповідача Сокол І.В., довіреність №91/2017/04/24-8 від 24.04.2017 р.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-будівельний кооператив "Індикатор-13" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання відповідача здійснити за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640119 від 01.10.1999 р. помісячний перерахунок за теплову енергію за період з 01.12.2006 р. по 31.05.2015 р. включно відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" №1245 від 20.06.2002 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016 р. у справі №910/11156/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 р., в задоволенні вказаного позову відмовлено.
В своїх рішеннях місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 р. втратило чинність з 30.05.2008 р., у зв'язку з чим на підставі встановлених ним тарифів не може бути здійснено відповідного перерахунку у період з травня 2008 року по 31.05.2015 р.
Поряд з цим, до позовних вимог про здійснення перерахунку за період з 01.12.2006 р. по 30.05.2008 р. судами застосовано наслідки спливу строку позовної давності.
Не погодившись із судовими актами попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
На думку скаржника, рішення у справі прийнято не уповноваженим судом першої інстанції за відсутності повного та всебічного встановлення всіх обставин справи та при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2017 р., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.09.2017 р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.1999 р. між відповідачем (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Індикатор-13" (абонент укладено договір №1640119 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.
З наведеного вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно із п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Позивач у справі стверджує, що відповідачем було завищено вартість поставленої абоненту теплової енергії у вигляді гарячої води на 1 861 056 грн. 78 коп.
Вказане твердження позивач обґрунтовує тим, що в період з 01.12.2006 р. по 31.12.2010 р. включно відповідач неправомірно визначав вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА №1575 від 30.10.2006 р., №643 від 30.05.2007 р., №520 від 29.04.2009 р., №981 від 31.08.2009 р., №1192 від 15.10.2009 р., №1333 від 30.11.2009 р., №392 від 31.05.2010 р., а з 01.01.2011 р. - за тарифами, які не затверджувались жодним нормативно-правовими актом.
Сервисы для юристов