ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2014 року Справа № 910/4485/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.2014у справі№ 910/4485/14 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Арстрейд"простягнення 1 272 127, 50 грн.за участю представників сторін:
від позивача: Муляр Є.Г., дов. від 10.07.2014
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
В березні 2014 року Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Арстрейд" про стягнення 1 272 127, 50 грн. неустойки, з яких 424 042, 50 грн. - сума пені, 848 085, 00 грн. - сума штрафу.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 111611313 від 18.01.2013 прострочив поставку товару, у зв'язку з чим зобов'язаний відповідно до умов договору сплатити позивачу неустойку: штраф та пеню.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2014 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Арстрейд" на користь ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 174 264,04 грн. пені, 848 085,00 коп. штрафу за порушення строків поставки продукції та 20 446,98 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару за договором № 111611313 від 18.01.2013 є доведеним та є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені. При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, суд виходив з того, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, та здійснив її власний розрахунок.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Власов Ю.Л., Хрипун О.О.) апеляційну скаргу ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2014 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у стягнення пені у розмірі 249 778, 46 грн., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 547 ЦК України, ч. 2 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 18.01.2013 між Державним підприємством Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арстрейд" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 111611313, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити мобільні насосні агрегати НРС-110 (продукція) виробництва ТОВ "Компанія ТІТАЛ" (Україна) для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а позивач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Відповідно до п. 3.1. договору сума договору становить 12 115 500,00 грн.
Згідно з п. 5.1. договору строк поставки продукції зазначений в специфікації.
Специфікацією №1 до договору, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб, встановлено термін поставки - 60 днів з дати укладання договору.
Згідно з п. 5.4. договору датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
На виконання умов вказаного договору поставки відповідач 23.04.2013 відповідно до видаткової накладної № РН-0000001 від 23.04.2013, підписаної представниками сторін без зауважень та заперечень, поставив, а позивач отримав товар на суму 12 115 500,00 грн.
Факт поставки відповідачем позивачу товару на підставі видаткової накладної № РН-0000001 від 23.04.2013 також засвідчено актом приймання передачі ТМЦ №24-131 від 07.05.2013, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що товар, який був предметом договору поставки № 111611313 від 18.01.2013, поставлено відповідачем позивачу з порушенням обумовлених договором строків поставки (на 35 календарних днів), у зв'язку з чим, на думку позивача, у відповідача виник обов'язок сплатити штрафні санкції, передбачені п. 7.2. договору а саме: пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення та штраф в розмірі 7 відсотків вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне визначення містить і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами договору поставки № 111611313 від 18.01.2013 (п.5.1.) та специфікацією №1 до договору сторони погодили термін поставки товару - 60 днів з дати укладання договору, тобто, до 19.03.2013.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Сервисы для юристов