Постанова ВГСУ від 25.07.2017 року у справі №904/9391/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 904/9391/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 рокуу справі№904/9391/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "Трікон Бітс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" простягнення 328 616,02 грн. за договором надання послугв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

- третьої особи: Новіков М.О., дов. № 14/2402 від 28.03.2017

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ТРІКОН БІТС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом - ПрАТ "ІНГЗК") про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 0106 від 01.06.2015 у сумі основного боргу - 243 530,24 грн., 3% річних - 6 929,52 грн., інфляційних втрат - 19 407,29 грн., пені - 58 748,97 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2016р. про виправлення описки) у справі №904/9391/16 (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 (головуючий суддя: Подобєд І.М., судді: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.) заяву Приватного підприємства "Трікон Бітс" про забезпечення позову відхилено. Позов (з урахуванням клопотання про збільшення та уточнення розміру позовних вимог №69 від 20.12.2016) задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Трікон Бітс" основний борг у сумі 243530,24 грн., три проценти річних - 8988,98 грн., інфляційні втрати - 35318,50 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 4317,57 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, ПрАТ "ІНГЗК" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2017, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно визначилися з правовою природою договору, укладеного між ПП "Трікон Бітс" та ТОВ "Глубур-Сервіс", та безпідставно застосовували до спірних правовідносин сторін положення Цивільного кодексу України, передбачені главою 63 - договір про надання послуг, а не статті 837, 846, 857 Цивільного кодексу України. Так, третя особа вважає, що за своєю природою договір №4111-34 від 03.08.2015 є саме договором підряду, оскільки вказаним договором передбачено виникнення конкретного результату робіт у матеріальній формі, який існує окремо від виконання, а саме - пробурені погонні метри вибухових свердловин, а не надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. До того ж, судами не дотримано вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України та не підтверджено належними доказами висновки судів щодо обсягів виконаних за договором робіт.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2017 проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 904/9391/16 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.06.2015 між Приватним підприємством "ТРІКОН БІТС" (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛУБУР-СЕРВІС" (далі - Відповідач, Замовник) укладено договір № 0106 про надання послуг (далі - Договір).

Згідно умов цього договору виконавець зобов'язується надати послуги з технічного і технологічного обслуговування бурових установок Публічного акціонерного товариства "Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату" власним персоналом, автотранспортом, а замовник зобов'язується забезпечити виконавця долотами, устаткуванням та матеріалами та прийняти послуги і сплатити їх, згідно умов цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна наданих виконавцем послуг з технічного і технологічного обслуговування бурових установок при бурінні одного погонного метра верстатом типу СБШ 250 в умовах ПАТ «ІнГЗК» дорівнює 6,00 грн., без ПДВ.

Згідно п. 2.2. Договору вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг за договором про надання послуг підписаним між ТОВ «ГЛУБУР-СЕРВІС» та ПАТ «ІнГЗК», копію якого замовник передає виконавцю. Оплата здійснюється замовником за фактичним обсягом наданих послуг, вказаних в Акті наданих послуг сторонами та отриманого рахунку.

Замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 20 календарних днів від дати підписання Акта наданих послуг і рахунку, виставленого виконавцем (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що орієнтовна вартість (сума) цього договору складає 800 000,00 грн., без урахування ПДВ, ПДВ 20% - 160 000,00 грн., разом: 960 000,00 грн.

Акт наданих послуг між замовником та виконавцем складається і підписується уповноваженими представниками обох сторін до 25 числа поточного місяця (п. 3.2. Договору).

В разі відсутності зауважень до якості наданих послуг замовник повинен оплатити їх вартість виконавцю у встановлений даним договором строк (п. 4.3. Договору).

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що договір набуває чинності з 01.06.2015 і діє до 31.12.2015, а в частині оплати до повного погашення заборгованості за надані послуги.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору, що підтверджується Актами виконаних робіт №11 від 22.09.2015 на суму 214 153,20грн., та № 13 від 30.09.2015 на суму 58 530,24 грн., які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін.

Позивачем відповідачеві на оплату виставлені рахунки № 11 від 22.09.2015 на суму 214 153,20 грн., та № 13 від 30.09.2015 на суму 58 530,24 грн.

Відповідач за надані послуги 03.03.2016 розрахувався частково у сумі 29 153,20 грн., що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 243 530,24 грн.

Проведення відповідачем оплати за надані за договором послуги не у визначені договором строки та не у належному до сплати розмірі слугувало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені судами обставини надання позивачем обумовлених договором послуг та відсутності своєчасної та у повному обсязі оплати таких послуг дійшли висновку про наявність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог і частині стягнення суми основного боргу. Суди також дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Натомість, у стягненні заявленої позивачем пені судами відмовлено з огляду на відсутність погодженої сторонами умови договору, яка б встановлювала відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань за договором у вигляді пені.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення суми основного боргу.